2 КЛАС БЕСІДИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

БУДЬ ЗДОРОВИЙ!

Мета: зацікавити дітей вести здоровий спосіб життя та навчатися корисним звичкам.

Друже, щоб здоровим бути,
Треба навички здобути

Про здоров’я піклуватись:

Перш за все не лінуватись

І здружитися із спортом,

Рідко ласувати тортом,

Воду крижану не пити

І ніколи не палити!

Знай: палити особливо

Для здоров’я вкрай шкідливо!

Не дивись страшне кіно,

Бо відомо всім давно:

Жах спричинює хвороби…

Щоб знешкодити мікроби,

Руки мий щоразу чисто,

Не забудь щоденно їсти

Овочі та фрукти різні –

Всі вони тобі корисні.

Після їжі, друже любий,

Завжди-завжди чисти зуби.

Ці поради згадуй всюди,

І захворювань - не буде.

Я ж бажаю знову й знову:

Любі друзі, будьте здорові.

БУРЯ Й УРАГАН

Мета: дати поняття про бурі та урагани, як правильно діяти при них

Газове середовище навколо Землі, що обертається разом із нею, називається атмосферою. Нерівномірність нагрівання газового середовища сприяє загальної циркуляції атмосфери, що впливає на погоду і клімат. Зміна температури призводить до зміни атмосферного тиску і прямуванню повітря щодо Землі від високого тиску до низького. Це прямування називають вітром.

Область зниженого атмосферного тиску з мінімумом у центрі називається циклоном. Циклон у поперечнику досягає декількох тисяч кілометрів. Погода при циклоні - похмура із сильними вітрами.

Антициклон - це область підвищеного атмосферного тиску з максимумом у центрі. Антициклон характеризується малохмарною і сухою погодою і слабкими вітрами.

Бурі й урагани виникають при циклонах.

Буря викликає ушкодження будинків, вириває з коренями дерева, перекидає машини, крани, руйнує повітряні лінії зв'язку і електропередачі. Ураження людей відбувається за рахунок ушкодження будинків, перекидання машин і механізмів, падіння дерев.

Ураган руйнує і спустошує усе на своєму шляху. По своєму пагубному впливі урагани не поступаються землетрусам. У Пакистані 13 листопада 1970 р. у районі Бенгальської затоки від урагану загинуло біля 1 млн. чоловік і відбулися величезні руйнації.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності при бурях і ураганах об'являється "Штормове попередження". Отримавши це повідомлення, обмежується вихід у море плавзасобів, закріплюються по-"штормовому" баштові крани й інші великогабаритні будівельні механізми, обмежується рух транспортних засобів, припиняються польові роботи, випас худоби, птиці й ін.

У приватних будинках, квартирах і у виробничих помешканнях закрийте щільно двері, вікна (ставні), вентиляційні люки. З дахів, лоджій, балконів приберіть предмети, що поривами вітру можуть бути скинуті униз і стануть причинами травмування. Предмети, що знаходяться на подвір'ях, закріпіть або занесіть у помешкання, слід загасити вогонь у печах.

Якщо бурі (урагани) застали вас на вулиці, укрийтеся в найближчому надійному будинку, заглибленому приміщенні, природному укритті. Буря (ураган) можуть супроводжуватися грозою.

Уникайте ситуацій при який зростає можливість ураження блискавкою: не ховайтеся під деревами, не підходьте до опор ліній електропередачі.

Іншими атмосферними явищами, що менше небезпечні для життєдіяльності, є: тумани, слизота, заметілі, град, зливи. Їхню небезпеку і захист від них вивчити самостійно.

 ОСНОВНІ ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ

ГАЗОВИМИ ПЛИТАМИ

1.     Перевірити, чи закриті усі крани на плиті.

2.     Відкрити кран на газопроводі до плити, встановивши ручку на головці крана вздовж труби.

3.     Запалити сірник, піднести його до пальника і лише тоді відкрити пальник.

4.     Не можна, щоб вогонь згас від кипіння рідини або від протягу.

5.     Якщо газ потрапив у повітря, слід негайно вимкнути всі крани і провітрити приміщення. Тільки після цього можна запалювати вогонь.

6.     Не можна розміщувати біля плити речі, що можуть спалахнути: папір, поліетилен, тканину тощо.

7.     Не можна сушити над конфорками білизну.

8.     Під час користування газом потрібно постійно провітрювати приміщення.

9.     Якщо відчули запах газу у приміщенні, негайно перекрийте вентиль  на газовому приладі, відчиніть вікно і зателефонуйте за номером 104 – аварійну службу газу.

ДОРОГА ДО ШКОЛИ

Мета: розповісти про правила руху до школи з батьками

1.     З дому треба виходити завчасно, щоб залишився резерв часу. Дитина повинна звикнути ходити по вулиці, не поспішаючи.

2.     Прискорювати крок чи бігти не рекомендується. У будь-якому випадку перед виходом на проїжджу частину необхідно зменшити крок, зупинитись на краю тротуару, подивитись ліворуч і праворуч, переконатись у відсутності транспорту, що наближається. Часто дитина біжить поруч з батьками, які йдуть кроком. При переході вулиці необхідно, щоб і дитина йшла кроком, тоді вона краще зможе спостерігати.

3.     Побачивши необхідний вам транспорт, який стоїть з протилежного боку дороги, не біжіть. Поясніть дитині, що це небезпечно, краще почекати наступного. При виході на зупинці з технічного засобу не намагайтесь обійти його спереду або ззаду. Поясніть дитині, що водій зустрічної машини не бачить вас з-за перешкоди. Для переходу дороги потрібно пройти по тротуару до найближчого пішохідного переходу.

4.     Виходячи на проїжджу частину з дитиною, припиніть зайві розваги. Вона також повинна звикнути, що при переході потрібно мовчати і спостерігати. Переходити дорогу потрібно під прямим кутом.

5.     Переходьте дорогу тільки на зелене світло, дитина повинна звикнути, що на червоне світло не переходять, навіть якщо не має машин.

6.     При переході вулиці і на зупинках міцно тримайте дитину за руку. Непоодинокі випадки, коли дитина виривається і біжить на проїжджу частину.

7.     Пам’ятайте, що дитина навчається рухові на вулиці насамперед на вашому прикладі і на власному досвіді. Тому порушення батьками рекомендацій, наведених вище, призводить до засвоєння дітьми неправильної поведінки на вулиці, яку потім виправити дуже важко.

ПРАВИЛА ПОВЕДIНКИ 

В ДОРОЖНЬОМУ РУСI 

ПIД ЧАС ЕКСКУРСIЙ ГРУП УЧНIВ 

З   ВИКОРИСТАННЯМ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБIВ

   Мета: Ознайомити з правилами поведiнки в дорожньому русi пiд час  екскурсiй груп учнiв з   використанням транспортних засобiв.

    Цiкавiсть до  нового, пiд час екскурсiї, та ще й по той бiк  вулицi  вiдволiкає увагу дитину вiд небезпеки проїжджої  частини.  При цьому дитина може не помiтити автомобiль, що наближається.

    Чи треба триматися за руки пiд час руху вдвох?

    Якщо дорослий   веде через вулицю дитину, триматися за руку  обов'язково, але так, щоб дитина не могла вирватися! Якщо ж  вулицю переходять двоє дiтей (приблизно рiвного вiку), краще за  руки не триматися в момент небезпеки можливi спроби тягти один  одного в рiзнi боки.  Це не вiдноситься, звичайно, до  органiзованого переводу дiтей через дорогу з тимчасовою зупинкою  руху автомобiлiв.

  Питання: Хто називається пасажиром? 

Вiдповiдь: пасажиром  називається  особа,  що  користується  для пересування яким-небудь транспортом. 

Питання.   Які загальні обов'язки пасажирів? 

Вiдповiдь: пасажир  зобов'язаний  пiдкорятися усiм указівкам водiя  транспорту або кондуктора.  Посадку або висадку з транспорту робити  тiльки при його повнiй зупинцi. 

Питання.   Як називаються мiсця для чекання транспорту,  чим            вони  позначаються? 

Вiдповiдь: мiсце  для  чекання  транспорту  називається  зупинкою.            Зупинки позначаються спецiальними покажчиками, на яких пишеться  назва зупинки,  найменування   транспорту, номера його маршрутiв,  а  iнодi й iнтервали руху. 

Питання.   Де  варто  очiкувати  автобус,  тролейбус,  трамвай?

Вiдповiдь: очiкувати автобус,  тролейбус,  трамвай можна тiльки на            посадкових площадках, а де їхнiй немає - на тротуарi або узбiччi. 

Питання .  Що забороняється пасажиру пiд час руху? 

Вiдповiдь: пiд   час   руху   пасажиру  забороняється: вiдволiкати водiя, їздити  на  пiднiжках i iнших не  призначених для проїзду мiсцях,  висуватися з  вiкон,  виставляти з вiкон руки або  якi-небудь  предмети, робити  посадку  i  висадку  пiд  час руху, перешкоджати закриттю дверей,  вiдчиняти їх до повної зупинки транспорту.

Приклади:   

 В м. Києвi на вул. Бiлоруськiй бiля ст. метро "Лук'янiвська"  автомобiль РАФ  виїхав на тротуар i скоїв наїзд на торговi  палатки. В однiй  з них перекинувся казан з киплячим маслом для  виготовлення чебурекiв  чим п'ятьом пiшоходам було завдано опiкiв  рiзного ступеню, одна жiнка отримала перелом ноги.

    Цей трагiчний випадок трапився через те, що пiшоходи  знаходилися близько до проїжджої частини  i у той же час не  звертали увагу на перемiну дорожньої обстановки, яка за мить  переросла в аварiйну. Казан з киплячим маслом поруч з яким вони  стояли посилив небезпеку.

    Було приблизно 12 годин. Водiй автобусу "Iкарус" пiд'їхав до  зупинки на вул. Сагайдачного i вiдкрив дверi. Пiсля висадки  пасажирiв  вiн не закриваючi дверей почав рух.  При цьому вiн не  звернув увагу, що з середнiх дверей  повiльно виходили двоє  учнiв, якi не встигли швидко  вийти з автобуса. Не утримавшись  один учень впав  на дорогу i загинув пiд заднiм колесом автобуса.

    Крок з рухомого автобуса на нерухомий асфальт порушив  стiйкiсть учня, i падiння у зонi руху автобуса призвело до бiди.  Та й самi по собi сходи створили небезпеку тим, що метал сходiв  було вiдполiровано тисячами нiг до слизького стану.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ

1. Голку, коли шиєш або вишиваєш, не можна будь-де залишати. Вона маленька і легко загубиться. Якщо на неї потім хтось сяде чи наступне, вона може стати загрозою для його життя. Тому голку після закінчення роботи треба неодмінно покласти на її місце.

2. Не бери за лезо ніж. І в жодному разі не ріж “до себе” хліб або будь-що інше.

3. Допомагаючи дорослим майструвати, не розкидай цвяхів, щоб не поколотись об них. Не залишай на дорозі інструмент, щоб не перечепитися через нього і не впасти.

4. Цвяхи забивай обережно і краще після того, як дорослі навчать тебе це робити.

5. Запам’ятай! Господарчі предмети – це не іграшки. І тому ніколи не бери їх для гри!

6. Якщо ти подряпався чи порізався, перш за все ваткою або бинтом промий місце навколо ранки. Далі змочи у перекису водню шматочок вати і приклади його до ранки. Цим ти захистиш себе від мікробів і зупиниш кровотечу.

7. Потім змаж поріз чи ранку йодом або зеленкою. Глибокий поріз обов’язково заклей лейкопластиром або перев’яжи бинтом.

8. Якщо перекису водню вдома немає, то змаж ранку йодом чи зеленкою відразу ж після того, як обмиєш її водою.

9. Якщо ти впав і забився, змочи рушник або хустку у холодній воді і приклади їх до ушкодженого місця. Тоді синець, що утворився від удару, менш болітиме і швидше пройде.

ЕКОЛОГІЧНА АГІТБРИГАДА 

«ЛІС – СКАРБНИЦЯ ЖИТТЯ»

Мета: поглибити знання школярів про значення лісу в природі та житті людини, дати учням корисні поради щодо бережливого ставлення до нього; пропагувати ідеї стійкого розвитку серед молоді; розвивати творчі здібності, екологічне мислення, комунікативні навички; виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

Місце проведення: актова зала.

Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, мультимедійна презентація, штучна гілочка хвойних, кошик з квітами, вода, аркуш паперу.

 (вихід під музику )

1: Світ прекрасний навколо тебе –

Сонце ясне і синє небо,

Птахи і звірі, ліси і ріки –

 Нехай він буде таким навіки!

2: Нехай людина добро приносить –

Бо світ навколо любові просить.

І ти, людино,  не спотвори,

душею й серцем  добро твори!

(пісня «Даруй добро»)

Даруй добро, на цілий світ

Даруй добро, віддай, що маєш

Даруй добро, багато літ

Нехай зоря твоя палає

приєднуються усі учасники агітбригади)

Разом : «Крокус»:

Екологів команда, рішучих, охочих, кмітливих, успішних, сміливих!

3. Ми, як ці ніжні квіточки ранньою весною, даруємо надію на чисте довкілля та  відродження для байдужих людських сердець.

4. Сіємо зерна екологічної культури та виховання

Наш девіз:

Про своє майбутнє дбаймо!

Природу ми охороняймо!

Щасливо жити хочем ми,

Стійким же розвитком іди!

1.      І що ми сьогодні покажемо, про що розкажемо? Знову про екологічні проблеми?

2.      Ні, про екологічні проблеми досить говорити – треба діяти!

3.      І допоки кожен з нас не змінить принципу свого життя!

4.      Допоки кожен з нас не берегтиме усі скарби матінки – природи!

5.      Екологічні проблеми за нас ніхто не вирішить!

6.      Тому й покажемо, і розкажемо, щоб кожен з нас, хто чує, кожен, хто нас бачить – через серце своє й душу пропустив красу природи!

7.      І щоб запам’ятав!

Усі разом: Не Земля належить нам, а ми належимо Землі! Тож бережімо всі її!

Пісня на мотив «Все для тебя»

Все в тебе є

Ліси  і океани

В тебе є

Світанки і тумани

В тебе є

Моя прекрасна Земле

В тебе є…

Тож бережи,

 людино, ти природу

Бережи її красу і вроду

Бережи і ліс, і чисту воду

Бережи!

(виходить Матінка – природа)

Природа: Я чую такі милі слова. Охорона природи – справа чуйних. Мені, Природі – матінці, не байдуже, як до мене ставляться. Невже Господь достукався до людських сердець?

1.      Так, Матінко, Ми – інші.

2.      Ми – любимо рідний край!

3.      Ми  - хочемо пити чисту воду

4.      Ми - хочемо дихати чистим повітрям

5.      Ми – за економію ресурсів!

6.      Ми – захисники природи

Разом: Ми –майбутнє України!

1.      Гартуємо свій дух і волю й тіло,

Берімся за роботу сміло.
Уже тепер з маленьких літ
Йдемо добро творити в світ!

Природа: Як би не ви, кого мені б любити? Як би не ви, чого мені чекать? Як би не ви, то з ким би говорити і свої чари розкривать?

Учень: О, чарівна Природо, відкрий нам свої таємниці! Ми усі до них прислухаємося!

Природа: Що ж, людино, слухай і запам’ятовуй! Бо мова в нас сьогодні йде про ліс…

Ліс – безмежний, Землі скарбниця

У ньому можна води напиться

І відпочити досхочу влітку,

Послухать пташку, побачить бджілку..

Танець «Бджілка»

(з різних кутків сцени виходять дівчатка і несуть на рушниках маленькі скриньки, а в них дари, мелодія лісу)

1.      Ліс — це диво, ліс — це казка.
То ж ходімо в ліс, будь ласка.
В лісі є кущі і квіти,
В нім сплели дерева віти. (витягує гілочку)

2.      Трави, ягоди й грибочки,
В нім чарівні є куточки.
Ліс — це друг всьому живому.
Звір і птах живе у ньому. (показує ягоди і грибочки)

3.      Ліс дає всім прохолоду
І прозору робить воду.
Вміє поле захистити,
Щоб воно могло родити. (виймає скляночку з водою)

4.      Він повітря очищає,
Ароматом напуває.
Щедро вміє роздавати
Все, що є, бо він багатий. (хвойна гілочка)

5.      Людям вміє догоджати:
Дерево дає для хати,
Сірники, папір і ліки —
Все, що треба чоловіку. (листочок паперу)

6.      Ліс — це диво, ліс — це казка.
То ж заходьте в ліс, будь ласка,
Але завжди пам’ятайте:
Диво-ліс охороняйте!

(вишиковуються у вигляді ключа)

Пісня на мотив І Білик  «Ми будем вместе»

Перед нами ліс чари відкрива,

І захоплено співа моя душа

Сили прибувають, хочеш жити ти,

Ти лишень багатство це прибережи!

П-в:

Земля єдина – ми знаєм

Таких у світі не має

Кожна людина хай дбає,

Бо ліс – скарбниця,  ми знаєм.

1. А чи знаєте ви, що…

2. За один рік 1 га ялинового лісу здатний поглинути до 30 т пилу, а букового – до 68 т.

3. У повітрі лісу вміщається біля 200 біологічно активних речовин, які цілюще діють на людський організм.

4. У лісі повітря містить бактерій у 300-500 разів менше, ніж у місті.

5.  Лише одне дерево за 24 години продукує добову норму кисню, необхідну для дихання 3-х людей

Природа: Так, ви йдете до лісу, щоб віч – на -віч побути з фіалками на галявині, помилуватися пташиним щебетом, доторкнутися до великого таїнства пробудження первоцвіту. Але чому, люди, після ваших відвідин я роками не можу залікувати рани? Чому за ці хвилини спокою і благодаті ви розплачуєтеся непогашеним багаттям, покинутим сміттям, поламаним гіллям?

(тривожна музика, учні розвертаються спинами)

1.      ()розвертається ) Це жахливо! Місце, де горіло вогнище не родить 20 років!

2.      Це жахливо! У землі не гниє бляшанка – 90 років, поліетиленовий пакет – понад 200 років

3.      Це жахливо! На виробництво 60 кг паперу йде одне дерево.

4.       Це жахливо! Щороку вирубується приблизно 400 тис. км² лісу.

5.      Це жахливо ! У побутовому смітті міститься 34 млн. т паперу.

(презентація про діяльність агітбригади)

1.      Тому наша агітбригада марно часу не гаємо

Макулатуру ми збираємо!

І вас до цього закликаємо!

2.      Ми садимо ліс і гайочки зелені,
А біля школи калинові алеї!

3.      Пластикові пляшки давно не викидаємо, А чарівні прикраси з них виготовляємо!

4.      Традиційними є в школі прибирання території При цьому листя ми не палимо.  Забрудненням ми не сприяємо,Та ще й населення повідомляємо.

5.      Економимо ми воду, електроенергію, тепло

Батьків до цього залучаємо,

Адже для всіх це є добро!

6.      На Дні здоров’я весело рушаємо,

І від природи сили набираємось.

Довкола позбираємо сміття.

Бо ми – за чисте майбуття!

7.      Повідомляємо ми дітям,

Про всі проблеми, лихоліття.

Ми не втрачаємо надії,

Адже «Освіта для стійкого розвитку у дії»!

Природа: А для того, щоб ви мене переконали, що наш виступ не пройшов на марно давайте проведемо гру «Так – ні». Друзі, якщо ви погоджуєтеся з моїми твердженнями , то – весело плещемо в долоні, а якщо «ні» - тупаємо ніжками. Раз – два, три – почали...

Скажіть мені, діти добрі,

Чи ламати гілки добре? (Ні)

А саджати дерева, квіти? (Так)

Смітити у лісі, діти? (ні)

Руйнувати гнізда пташині? (ні)

Помагати кожній тварині? (так)

Зривати багато квітів? (ні)

Ловити метелики вліті? (ні)

А коли всі дружньо в ліс підемо,

Пам’ятати ці правила будемо? (так)

Природа: Молодці! Гарно все запам’ятали.. 

Пісня на мотив «Ето любовь»

Якщо би не ти, не ти, не ти

Не було б біди, біди, біди

І Земля цвіла б тоді, тоді

Весело і грайливо

Якщо би не ми, не ми, не ми

Ми рятуємо світ від біди

Садимо дерева і сади

Й любимо природу!

П-В:

Твій вибір є –

Бережи природу, молода людино!

Твій вибір є –

У стійкому світі житимем щасливо! (2 рази)

(музика продовжує тихо лунати, з’являється слайд із сонечком )

1.      Ти подивись, як Сонце сяє на Землі!

Це сонечко є у тобі й в  мені.

Його лиш треба віднайти -

До вас вернеться світло доброти!

2.      Свій голос віддаю за матінку-природу
За чистоту Землі, красу і вроду.
За екологію довкілля і душі.
Ставай і ти й діла свої верши.

3.      Очистимо Землю від бруду і скверни,
Посіємо скрізь доброти й квітів зерна!
Хай буде планета красива й зелена
Для щастя, добра і для тебе й для мене!

4.      Природі другом будь і пам’ятай:
Не нищ нічого, квітку не ламай.
Хай все голубить сонечко ясне —
Життя на цій Землі у всіх одне.

5.      Посадіть, діти, дерево, виростіть квіти,
І ліси посадіть на глухім пустирі.
І Земля вам подякує, буде радіти,
Щедро вам усміхнеться і сонце вгорі.

6.      І ми клянемось перед цілим світом,

Що будем славить цю небесну синь,

Що збережемо Землю – добру, світлу –

Для всіх майбутніх поколінь!

(пісня на мотив н. Бучинської «Мова єднання»)

Синє небо Козівщини, найчарівніше з усіх
Ми довкілля очищаєм, щоб лунав дитячий сміх
Як побачиш синю річку, ліс безкрайній в далині,
Закохаєшся в дівочість української землі.
(Приспів)
Краю наш наймиліший,

Ти найдорожчий,

«Крокус» любити закликає!

Краю наш наймиліший,

Ти найчистіший –

«Крокус» зусилля докладає!

«Крокус» надію не втрачає!

Разом: Ми – за стійкий розвиток! Приєднуйся до нас!

ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

(Правила рятування потерпілого та надання долікарської допомоги)

Де підстерігає небезпека нас і наших дітей? Найкраще на це питання можуть відповісти лікарі опікових центрів. Саме їм припадає доводиться  ліквідовувати наслідки батьківської безтурботності.

Коли дитина тільки пізнає світ, її увагу притягають і такі предмети, як розетка, вилка, проводка. Намагаючись “дійти” до фізичної суті електрики, діти засовують у розетки цвяхи, дріт. Або граючи з ввімкненим приладом, можуть ушкодити ізоляцію та одержати найтяжкі опіки. Звичайно дорослі, побачивши це, або ціпеніють, або відразу кидаються на допомогу, ризикуючи теж стати постраждалими.  Тоді допомога знадобитися вже обом.

Що робити у разі небезпечної ситуації?

·          Відключити струм.

·     Рятувати ураженого можна тільки одною рукою. Інакше ви ризикуєте стати “частиною” електричного ланцюга та одержати найтяжкі опіки.

·             Якщо хтось схопився за оголений дріт - висмикнути дріт із розетки, відключити рубильник, викрутити запобіжні електропробки. Припустимо, це зробити не можна. Тоді треба відкинути дріт. Але не руками, а сухою дерев'яною палицею чи  іншим предметом з доброю ізоляцією.

·     Якщо постраждалий тримає дріт у зажатій долоні, необхідно дріт перерубати. Для цого підійде інструмент з ізольованими рукоятками: сокира чи лопата з дерев’яним сухим держаком , плоскогубці чи кусачки з ізоляцією.

·      Дроти, що зайнялися, небезпечно гасити водою. Їх краще накрити гумовим покриттям або засипати піском.

·     Якщо людина лежить на землі поруч з обірваним дротом, до нього треба підходити, кинувши собі під ноги “ізоляцію” - наприклад, суху дошку, гумову ковдру, книги або стопку газет. На руки краще всього  одягти гумові шкіряні сухі рукавички. На крайній випадок обмотати руки сухою тканиною.

·      Відтягніть постраждалого від місця, де поширюється струм та перенесіть на безпечну ділянку. Для цього потрібно взяти його за полу одягу, попередньо обмотав будь якою сухою тканиною і свої руки. Діяти одною рукою, а другу опустити униз. Пам’ятайте неможна торкатися відкритих частин тіла руками – це небезпечно, електричний струм проходить крізь тіло постраждалого.

·     Негайно викличте швидку медичну допомогу (телефон 03).

Як надати першу медичну допомогу постраждалому при електротравмуваннях ?

·     Насамперед треба знизити температуру в місці опіку, приклавши лід із холодильника ( можна і будь-які заморожені продукти, попередньо обернувши їх чистою тканиною).  Підійде і холодна вода.

·     Якщо людина не непритомна, будь то дитина або дорослий, дайте знеболюючого типу анальгетик і заспокійливе (валеріанку, краплі Зеленіна, валокордин, корвалол). Ця травма впливає, насамперед, на центральну нервову і серцеву - судинну системи.

·     На місце опіку накладають стерильну пов'язку, бажано так називану волого-висихаючу - із фурациліном. Але ні в якому разі не змащують це місце жиром або маззю на жировій основі.

·     Якщо постраждалий непритомний,  його кладуть на бік. При порушенні дихання, порушенні серцебиття роблять закритий масаж серця і штучне дихання “рот у рот” або “рот у ніс”  до приїзду бригади лікарів.

·     Потерпілий повинен лежати, ні в якому разі не дозволяйте йому ні сідати, ні вставати. Це може призвести до тяжких наслідків, тому що у організмі виникають серйозні внутрішні розлади. Як і що робити далі повинен визначити тільки лікар.

·     Велика помилка, якщо електричний опік пробують лікувати вдома або амбулаторно. При сильних опіках пальців, долоней в перші два-три дня їх ще можна врятувати від некрозу ( відмирання).  Але  не пізніше  цього строку!

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно від електротравм гине до 25 тисяч чоловік. Ще більше залишаються інвалідами. Але ці травмування трапляються не тільки в квартирі.  Трапляються вони і на виробництві.

Заходи електробезпеки:

·     Не ремонтуйте включені у електромережу прилади та не працюйте з дротами під напругою.

·     Найголовніша особливість - ніколи голими руками не робіть спробу виявити  наявність  електричного струму у дротах. Для цього є спеціальні пристрої, найпростіший із них - пробник.

·     Якщо ви працюєте з оголеними дротами, ремонтуєте електричну мережу – обов’язково треба повісити табличку “Не вмикати! Іде ремонт.”

Той, хто не знає таких прийомів, може сам стати жертвою.

Щоб нещастя не застало вас несподівано - ці поради треба пам'ятати.   

НАВИЧКИ  ЗАГАРТУВАННЯ  ДІТЕЙ

     Водні процедури - найінтенсивніша загартовуюча процедура, тому що вода має в 28 разів більшу провідність, аніж повітря. Як правило, ввідні процедури викликають відповідну сильну реакцію з боку всього організму. Головним чинником загартування служить температура води. До тою ж під час таких водних процедур, як душ і купання, вона має на дитину й механічний вплив. Певний вплив на організм дає вода, завдяки розчиненим у ній мінеральним солям, газам і рідинам. Та основна перевага води, як за­собу загартування, полягає в температурному факторі, а також у можливості вибору тієї чи іншої водної процедури й дотримання певного дозування. Систематичне застосуван­ня водних процедур - надійний профілактичний засіб проти   впливів випадкових охоло­джень тіла.

     Під час дії холодної води організм відповідає енергійною реакцією. У перший мо­мент через різке звуження судин шкіри, кров прямує до внутрішніх органів. У дитини з'являється відчуття холоду (1 фаза), потім настає друга фаза - організм починає поси­лено "виробляти" тепло, кров'яні судини шкіри розширюються, кров приливає до шкіри й відчуття холоду змінюється приємним відчуттям тепла.

Звуження судин у 1 фазі та розширення їх у другій, стають своєрідною гімнастикою для судин шкіри, яка поліпшує їх діяльність під час змін умов температури.

      Якщо охолодження триває досить довго, може настати третя фаза: кров'яні судини шкіри залишаються розширеними, рух крові в них уповільнюється, починається застій крові, це спричиняє відчуття холоду вдруге. Тому не треба доводити організм дитини до появи третьої фази. А якщо це сталося, варто припинити водну процедуру й зігрітися, зробивши кілька енергійних рухів.

     Найліпше починати загартування водою влітку та восени й проводити водні про­цедури в ранкові години одразу після сну та наприкінці ранкової гімнастики. Розпочи­нати процедуру рекомендують за температурою повітря - 17-18 градусів, а в міру загар­тування - при більш низькій температурі. Крім того, спочатку застосовують легкі водні процедури з температурою води 33-34 градуси. Потім переходять до більш інтенсивних, знижуючи через кожні 5-6 днів температуру води на один градус, а відтак поступово че­рез 2-2.5 місяців доводять її, залежно від самопочуття та стану здоров'я, до 18-20 граду­сів. Під час процедур не повинно бути жодних неприємних відчуттів чи холоду. Не зайве пам'ятати, що головним фактором загартування є температура води, а не тривалість процедури! Тому слід дотримуватися наступного правила: чим холодніша вода, тим ко­ротший має бути час процедури.

     Під час загартування рекомендують такі види процедур і послідовність їх застосу­вання: обтирання, обливання, душ, купання.

     Обтирання - початковий етап загартування водою. Обтираються рушником, губ­кою чи рукою, змоченою у воді кімнатної температури, поступово знижуючи її до 20-18    градусів. Спочатку обтираються до пояса, а потім обтирають все тіло, починаючи з вер­хньої частини тулуба. Обтерти водою шию, руки та спину, витирають їх насухо й роз­тирають рушником до почервоніння в напрямку руху крові до серця. Після цього розти­рають ніжні кінцівки. Вся процедура, включаючи й розтирання тіла, не має перевищува­ти 5 хвилин.

     Обливання - наступний етап загартування водою. Під час цієї процедури до дії ни­зької температури води долається невеликий тиск струму води. Для перших обливань використовують воду з температурою близько 36 градусів, а протягом наступних тем­пературу знижують до 25 градусів і нижче. Після обливання потрібно енергійно розтер­ти тіло рушником. Тривалість процедури 3-4 хвилини. В міру загартування температуру знижують до 22 градусів. Дітей старшого віку можна обливати водою, температура якої 15-17 граду сів.

     Душ - значно дієвіший загартовуючий засіб, тому що він викликає сильне подраз­нення нервово-судинних відростків шкіри. На початку загартування температура води має бути 33-36 градусів, а тривалість процедури не більше 1 хвилини. Відтак температу­ру води поступово знижують, час прийому душу збільшують до 2 хвилин. Процедуру варто закінчувати енергійним розтиранням тіла рушником.

     Купання у відкритих водоймах - один із кращих способів загартування, бо повітря, вода й сонячні промені справляють комплексний вплив на організм. Крім того це найемоційніший серед усіх спосіб загартування. Розпочинати купання можна за температури води не нижче 22 градусів, поступово звикаючи до більш низької температури (до 16 градусів). Тривалість купання визначається температурою води, звичайно достатньо пе­ребувати у воді 10 хвилин. Не варто переохолоджувати організм (поява гусячої шкіри , блідості, посиніння шкіри). Припиняють купання при температурі повітря 16-16 градусів і температурі води 15-18 градусів. Для загартованих дітей ці показники відповідно 14-15 і 12-14 градусів. На початку бажано купатися 1 раз на день, а потім 2-3 рази, дотримую­чись при цьому проміжків між купаннями 3-4 години.

      Високий загартовуючий ефект дають морські купання. Це пояснюється спільною дією на організм температури й хімічного складу морської води, а також ударів хвиль, сонячного проміння і чистого повітря.

Розтирання снігом і купання в крижаній воді (моржування) е сильнодіючою загар­товуючою процедурою, що висуває надзвичайно високі вимоги до організму. Їх можна застосовувати лише з дозволу лікаря та після багаторічного систематичного загарту­вання. Проте варто підкреслити, що ці процедури необов'язкові, бо високого рівня за­гартування можна досягти шляхом щоденного застосування навичок, що були названі.

     Поряд із загальними рекомендаціями радять застосовувати й місцеві водні проце­дури. Найбільш поширена з них - обмивання ступні та полоскання горла холодною во­дою. Ці процедури відіграють важливу роль у підвищенні стійкості організму до застуд­них захворювань, тому що загартовуються найбільш уразливі для охолодження місця організму.

      Обмивання ступнів проводиться протягом усього року щоденно перед сном. По­чинають процедуру з температури води 26-28 градусів. Потім щотижня її поступово знижують на 1-2 градуси й доводять до 12-15 градусів. Після обмивання ступні ретельно розтираються до почервоніння. Рекомендують також застосовувати контрастні ванни для ніг. В одну миску (відро) наливають холодну воду (спочатку температура має бути 25 градусів, а потім щотижня її поступово підвищують на один градус і доводять до 40-42 градусів). В іншу миску (відро) наливають холодну воду (спочатку температура має бути 25 градусів, а потім її поступово знижують і доводять до 15 градусів). Спочатку на 2-3 хвилини стають в гарячу воду, а потім на ЗО секунд у холодну. Процедуру зі зміною води повторюють 2-3 рази, після цього ступні ретельно розтирають до почервоніння.

     Полоскання горла треба проводити щодня вранці та ввечері. Початкова темпера­тура води 23-25 градусів. Щотижня температуру води знижують на 1-2 градуси й дово­дять до 5-10 градусів.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ

БІЛЯ ЗАЛІЗНИЧНОЇ КОЛІЇ, ЇЇ ПЕРЕХІД

     На залiзничнiй колiї є такi небезпечнi точки: поїзд, що  рухається; висока напруга на електрифiкованих залiзницях. Для  безпечного перетину залiзничних колiй улаштовують залiзничнi  переїзди.  На залiзничному переїздi влаштовують настил мiж  рейками для зручностi їх перетинання, а сам переїзд позначають  вiдповiдними знаками  та сигналiзацiєю.

    Перетинати залiзничнi колiї можна тiльки на переїздi.  Пiшоходам треба зважити на те, що головна небезпека це поїзд,  тому уважно подивитися на путi  лiворуч та праворуч. За  одночасного руху переїздом через залiзницю треба звернути увагу  на те що поруч їдуть автомобiлi.

ЗДОРОВ’Я

Мета: розповісти про взаємозв’язок людини, природи та суспільства. Дати поняття безпеки життя.

Здоров’я – це не просто відсутність хвороб. Це також здатність організму пристосовуватись до постійних змін умов навколишнього середовища, здатність оптимально виконувати професійні, суспільні й біологічні функції. За будь-яких умов людина намагається зберегти своє життя і здоров’я.

Першими небезпеками, з якими стикалася людина (в історичному аспекті), були природні небезпеки : землетруси і виверження вулканів, холод і спека, повені і блискавки. До природних небезпек також треба віднести зустрічі з дикими тваринами, рослинами і комахами, що виділяють отруту.

З розвитком цивілізації до природних небезпек додаються ще і техногенні небезпеки. НТР принесла людям не тільки блага, а і додаткові небезпеки. Наприклад, створення автомобіля - благо, але поряд з тим  з’явилися автомобільні аварії, що приводять до загибелі людей. Без  холодильного устаткування життя сьогодні неможливе, але в ньому використовуються небезпечні для людини та навколишнього середовища гази. У випадку аварії на такому устаткуванні виникає загроза життю людини.

Вчені довели, що людина може бути здоровою лише в тих природних умовах, у яких вона формувалася як біологічний вид. Тобто, за умов незміненого, незабрудненого довкілля.  На жаль, внаслідок господарської діяльності людей навантаження на природу настільки збільшилося, що порушилася екологічна рівновага. Зміни біосфери стрімко зростають, накопичуються, стають все суттєвішими. Людство виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан навколишнього середовища  і вигляд планети, істотно впливає на навколоземний космічний простір.

Цифри, які відображають цю діяльність, вражають: з надр Землі щорічно видобувається 100 млрд. т гірських порід, виноситься з грунту 500 млн. т мінеральних добрив, спалюється близько 3 млрд. т нафти й нафтопродуктів. Ще більша кількість спалюваного кам’яного вугілля. Внаслідок згоряння викопного палива збільшився вміст вуглекислого газу в атмосфері, що, в свою чергу, призвело до підвищення температури повітря. Збільшується концентрація важких металів і інших небезпечних речовин, які переносяться з водою.

Протягом останніх 30-40 років зникло багато видів тварин і рослин.

Крім того, будівництво підземних споруд, добування корисних копалин викликають зсуви, обвали.

 Лише 10 % сировини, що видобувається з надр планети, перетворюється на готову продукцію, решта – 90% - відходи, які забруднюють біосферу. Проте  обсяг видобутку корисних копалин кожні 15 років подвоюється! Саме такий “пам’ятник” спорудила цивілізація на межі ХХ століття.

Людське (соціальне)  середовище також може нести з собою небезпеки. Це  війни між державами і терористичні акти, релігійні та міжнаціональні конфлікти, згвалтування і шахрайство тощо. 

Таким чином, здоров’я та життя людини залежить не тільки від відношення до свого здоров’я, але і від стану навколишнього середовища. Навіть спадкові хвороби, зрештою, з історичної точки зору являють собою результат взаємодії між несприятливими умовами довкілля й багатьма попередніми поколіннями людей. На жаль, не можна уникнути  всіх небезпек, які підстерігають у житті. Перш за все тому, що людина не завжди встигає правильно зреагувати, прийняти рішення і виконати його для свого спасіння.

Але завжди можна зменшити кількість небезпек, до яких можна потрапити. По-перше, їх треба знати і вміти розпізнавати. По-друге, вміти уникати і попереджати . По-третє, грамотно діяти, якщо більше нічого не можна зробити. Це правила безпечного життя, знання яких і вміння них притримуватися є основою для збереження здоров’я та життя людини.

ЗСУВИ

Мета: дати поняття про зсуви, їх формування, швидкість, причини виникнення

Зсув - це ковзне зміщення униз по ухилу під дією сил ваги мас ґрунту, що формують схили пагорбів, гір, річкові, озерні і морські тераси. За механізмом зсувного процесу виділяють типи зсувів: зрушення, видавлювання, гідравлічний винос і ін. По глибині залягання поверхневого прошарку ковзання зсуви можуть бути: поверхневими - до 1 м, дрібні - до 5 м, глибокі - до 20 м, дуже глибокі - понад 20 м.

За потужністю, що утягується в процес маси гірських порід, зсуви розподіляються на: малі - до 10 тис. м3, значні - від 101 до 1000 тис. м3

По швидкості прямування зсуви бувають: швидкі (час розвитку вимірюється секундами і хвилинами), середньої швидкості (хвилини, години), повільні (дні, роки).

Зсуви формуються, як правило, на ділянках, складених з чергуючимися водоупорними і водонасосними породами ґрунту. Зсуви виникають унаслідок порушення рівноваги порід. Коли сили зчеплення на поверхні ковзання стають менше сили ваги, що опирається, маса починає прямування. Небезпека зсувів полягає в тому, що величезні маси почвогрунтів, раптово зміщуючись, можуть призвести до руйнації будинків і споруд, залізних і шосейних доріг, мостів і великим жертвам населення.

Причинами виникнення зсувів можуть бути: землетруси, сукупність ряду природних причин (підземні і поверхневі води, атмосферні осадки, вивітрювання) і деякі види діяльності людини (будівельні роботи, вибухи, буравлення шпар).

Попередження і захист від зсувів передбачає ряд пасивних і активних заходів. До пасивного ставляться охоронно-обмежувальні заходи: заборона будівельних і вибухових робіт, підрізки зсувних схилів. До активних заходів відносять устрій різноманітних інженерних споруд: підпірних стінок, пальових рядів і т.п. У небезпечних місцях передбачається система спостереження й оповіщення населення, а також дії відповідних служб по організації робіт із ліквідації наслідків і відновленню нормальної життєдіяльності людей.

У випадку попередження про селевої потік, що насувається, або зсув, що почався, необхідно якнайшвидше покинути помешкання і вийти в безпечне місце.

Для надання допомоги людям, що потрапили в селевої потік, використовуються тичини, дошки, мотузки й інші виявлені під рукою засоби. Виведення людей із потоку здійснюється по напрямку його прямування, поступово наближати їх до краю.

 Запитання:

1.     Що таке зсуви?

2.     Як формуються зсуви?

3.     які причини виникнення зсувів?

4.     як попередити можна зсув?

КОРОТКОЗОРІСТЬ

Мета: навчити дітей виконувати вправи, які попереджують захворювання очей, розповісти про короткозорість

Щоб уповільнити процес розвитку короткозорості, що прогресує, особливо за слабкого ступеня, корисно виконувати спеціальні тренувальні вправи для очей, які на­зиваються вправами з "поміткою на склі". Пацієнт в окулярах чи без них (за рекоменда­цією лікаря) стає на відстані 25-30 см від віконного скла, де на рівні очей хворого при­кріплюють круглу мітку діаметром 2-3 мм червоного кольору. На віддалі, на лінії по­гляду, що проходить через цю мітку, пацієнт помічає який-небудь предмет для фіксації. Потім по черзі (по десять секунд) переводить погляд з мітки на цей предмет і навпаки. Тривалість кожної вправи - 5-7 хвилин.

Вправи виконують щоденно один раз протягом усього навчального періоду. Від­починок у вихідні та канікулярні дні.

А) Дитина в призначених для неї окулярах або без них (за рекомендацією лікаря) стає біля стіни з ракеткою в руках. Ракетку можуть зробити батьки чи вихователь дитя­чого садка з цупкого картону, фанери розміром приблизно 20х10 см. Вгорі ракетки при­кріплюють (малюють) мітку - картинку діаметром 5-10 мм. Картинки використовуються різні (машинка, зірочка, ялинка). На віддалі погляду, приблизно за 5 метрів від ди­тини розташовують таку ж картинку, як на ракетці, лише в 3-5 разів більшу. Вправу ви­конують так: дитина поглядом фіксує картинки на ракетці, яку тримає в руці на відстані 30-35 см від очей, потім по черзі переводить погляд то на картинку, намальовану на ра­кетці, то над ракеткою, на картинку, розташовану від неї. Вправу, тривалістю 1-2 хви­лини виконують щоденно крім вихідних днів, протягом 1.5- 2 місяців та восени.

Б) на відстані 3-5 метрів від дитини ставлять картинку (предмет), розміром 12- 15 см. Дитина поглядом фіксує цю картинку, а їй пропонують знайти таку ж серед набору, що знаходиться на столі. Розмір цих картинок приблизно 1-2 см. Їх змінюють декілька разів.

У домашніх умовах корисно проводити комплекс вправ для м'ячів очей:

• 5-Ю - кратні рухи очних яблук вправо, вліво, вгору, вниз і колові рухи в один та інший бік. Ці вправи можна виконувати, як з відкритими очима, так і закритими;

• щільно заплющувати і широко розплющувати очі 5-6 разів підряд з інтервалом ЗО секунд;

• швидко кліпати протягом 1-2 хвилин;

• дивитися вдалину прямо перед собою 2-3 секунди, поставити палець руки посе­редині обличчя на відстані ЗО см від очей і перевести погляд на кінець пальця, дивитися на нього 3-5 секунд, відтак руку опустити. Повторюйте 10-12 разів.

Ці вправи покращують кровообіг, знижують стомлюваність акомодаційних м'язів і полегшують здорове сприймання на близькій відстані, а також допомагають зміцнити м'язи навколо очей, зберегти пружність шкіри повік.

Ці вправи знижують, як розумове перенапруження, так і перенапруження очей,

За неускладненої короткозорості до 5 діоптрій можна й корисно займатися спор­том.

КОСМІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

Мета: ознайомити дітей про космос та космічні небезпеки

Космос - один з елементів, що впливають на земне життя. Розглянемо деякі небезпеки, що загрожують людині з космосу.

Астероїди - це малі планети, діаметр яких коливається в межах 1-1000 км. В даний час відомо біля 300 космічних тіл, що можуть перетинати орбіту Землі. Усього за прогнозами астрономів у Космосі існує приблизно 300 тисяч астероїдів і комет.

Зустріч нашої планети з такими небесними тілами подає серйозну погрозу для всієї біосфери. Розрахунки показують, удар астероїду діаметром біля 1 км супроводжується виділенням енергії, у десятки разом переважаючий весь ядерний потенціал, наявний на Землі.

У 1994 році відбулася унікальна астрономічна подія: осколки комети Шумейкера-Леві зіткнулися з Юпітером. Воно нагадало усім про існування проблеми кометної й стероїдної небезпеки. Імовірність сутички астероїдів із Землею оцінюється 10^-5 - 10^-8. Тому в багатьох країнах ведуться роботи з проблем астероїдної небезпеки.

Основним засобом боротьби з астероїдами і кометами, що зближаються з Землею є ракетно-ядерна технологія. Передбачається розробити систему планетарного захисту від астероїдів і комет, що заснована на двох принципах захисту, як-от, зміна траєкторії небезпечного космічного об'єкта (ОКО) або руйнації його на декілька частин. Ця система повинна виявляти ОКО за рік-два до його підльоту до Землі і застосовувати, у випадку небезпеки, міжконтинентальні балістичні ракети з ядерною боєголовкою для знищення або зміни його траєкторії.

Сучасний рівень космічних технологій дозволяє створити такі системи перехоплення.

Величезний вплив на земне життя робить сонячна радіація. Вона є потужним оздоровчим і профілактичним чинником і одночасно джерелом небезпеки. Життя на Землі існує завдяки сонячній активності.

Найбільше активної в біологічному відношенні є ультрафіолетова частина сонячного спектра. Інтенсивність ультрафіолетового опромінювання на поверхні Землі не завжди постійна і залежить від географічної широти місцевості, часу року, стану погоди ступеня прозорості атмосфери. Дія ультрафіолетового випромінювання призводить до різноманітних захворювань шкіри, ураження очей і погіршенню стану здоров'я.

Довгохвильова частина сонячного спектра – інфрачервоне випромінювання. По біологічній активності ИК-проміні діляться на короткохвильові і довгохвильові. Інфрачервоне опромінення має на організм тепловий вплив. Чим коротше довжина хвилі випромінювання, тим глибше їхнє проникнення в тканині. Довгохвильове випромінювання поглинається поверхневими прошарками шкіри.

Тривалий вплив інфрачервоного випромінювання призводить до теплового удару, опікам шкіри, підвищенню температури і погіршенню стана здоров'я.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності і винятки несприятливого впливу цих випромінювань необхідно строго регламентувати прийом доз сонячної радіації по місцю, часу і стану здоров'я.

ЗАХОДИ 

БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ НА КРИЗІ

Мета: розповісти про заходи безпечного поводження на кризі, правила поведінки на кризі, правила самостійного рятування, надання потерпілому допомоги

        З  настанням  перших  морозів  річки, озера замерзають і на їх  поверхні утворюється крига.

        В  цей  час небезпечні випадки бувають головним чином через те  що  діти  залишаються без нагляду дорослих, через те що діти недостат­­­ньо  знають  правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримува­­­тись особливої обережності, уважності і таких правил.

 ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА КРИЗІ

        -  переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях поз­­­начених віхами або жердинами;

        -  не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кри­­­зі  і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки із швидкою течі­­­єю, із стіканням теплих вод і виходом ґрунтових вод;

        -  не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись бі­­­ля  крутих обривистих  берегів  під час льодоходу і повені , наближа­­­тись до кригових заторів;

        -  під  час  появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі  не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих;

        -  чисте  не  запорошене  снігом  місце на засніженій поверхні  криги,  а  також темне п’ятно на рівному сніжному покрові говорить про  те  що  крига в цьому місці ще не дуже крепка. По такій кризі не можна хо­­­дити чи кататися на ковзанах;

        -  якщо  ви  йдете на рибалку, кататись на ковзанах попередньо  продумайте  про  засоби рятування на випадок коли ви провалитесь. Обу­­­мовте дії при рятуванні із своїми товаришами;

        -  особливо  небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки з  швидкою  течією  замерзають повільно і нерівномірно і крига над проточ­­­ною водою менш міцна ніж над стоячою;

        -  особливої обережності необхідно дотримуватись в місцях впа­­­дання стічних вод і каналізації;

        -  в  зимовий  період на водоймищах нарізають кригу для госпо­­­дарських  потреб.  Місця  заготовки  криги  небезпечні, так як вони як  правило  покриті  кіркою  тонкої  криги. Ополонки і тріщини  необхідно  позначити  табличками,  дошками,  жердинами  з  прикріпленими шматками  кольорової тканини;

        -  рибалки повинні  ставити  попереджувальні  знаки біля лунок  (гілки, жердини).

        Не  рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і роз­­­міщуватися  тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля од­­­ної також не слід.

        -  Особливу небезпеку являє крига на прибережних дільницях мо­­­ря,  коли вітер дує із суші. В цьому разі береговий припай може відір­­­ватись  від берега і швидко віднестись у море. Навесні коли починаєть­­­ся  потепління крига починає танути від берега і тому в прибережній зо­­­ні стає тонкою.

        -  Ні  в  якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах  навіть якщо вони великих розмірів.

        З  метою  попередження  випадків загибелі людей на кризі необ­­­хідно  знати правила безпеки і бути обізнаними з прийомами надання до­­­помоги людині(дитині) що провалилась під кригу:

                   

ПРАВИЛА САМОСТІЙНОГО РЯТУВАННЯ

        -  Якщо ви провалились під кригу не втрачайте мужність і спро­­­буйте діяти самостійно.

        Вибираючись  із  води,  ні в якому разі не можна робити різких  рухів,  щоб  не  обламувати  крижану  кромку. Спираючись на неї спиною  або грудьми широко розведіть руки і обережно треба висовуватись на кри­­­гу, ноги при цьому потрібно оперти об край ополонки напроти, або робити  ногами плавні рухи.

        -  Коли  ви вибрались необхідно відповзти або відкотитись в ту  сторону де крига міцніша.

        -  Якщо  ви провалились недалеко від берега, то можете, розби­­­ваючи кригу руками, пливти до нього.

        Якщо  є  свідок  пригоди то він повинен сказати потерпілому як  себе  поводити,  тобто  щоб потерпілий розкинув руки в сторони, поклав  їх  на  кригу і залишався в такому положенні поки не надійде допомога,  а сам повинен організувати допомогу.

ПРИ РЯТУВАННІ ПОТЕРПІЛОГО НЕОБХІДНО

ДОТРИМУВАТИСЬ ТАКИХ ПРАВИЛ:

        Наближуючись  до потерпілого обережно повзком, необхідно пода­­­ти  йому  дошку,  багор, драбину, вірьовку, шарф, зв'язані ремінці або  знятий одяг.

        -  Коли  потерпілий  ухопиться  за поданий йому предмет, треба  витягувати його на берег або на міцну кригу.

        -  Для  страховки  використовують  вірьовку,  один кінець якої  прив'язують  до власного тіла, до драбини, дошки або до іншого предме­­­ту, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі.

        -  Якщо  потерпілого затягнуло під кригу, пірнати за ним можна  тільки  у  разі  коли рятувальник обв'язав себе вірьовкою і другий кі­­­нець  знаходиться  в  руках  особи яка підстраховує. Слід пам'ятати що  навіть  загартовані  рятувальники не можуть знаходитись в холодній во­­­ді більше однієї хвилини. Тому всі дії по рятуванні потерпілого повин­­­ні  здійснюватись  швидко.  Перед  тим як рятувальник буде пірнати він  домовляється з підстраховуючим про подачу сигналів вірьовкою.(смикати  за вірьовку)

 НАДАННЯ ПОТЕРПІЛОМУ 

ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ

        Потерпілий  нуждається  в негайній медичній допомозі, тому не­­­обхідно як найскоріше доставити його до лікарняного закладу.

        Якщо  це  зробити не можна, то йому необхідно надати першу долікарську допомогу.

        -  Не  гаючи часу відправити його до теплого приміщення, зняти  мокрий одяг, насухо розтерти тіло і перевдягти у все сухе.

        -  При  можливості зробити потерпілому теплу ванну (температу­­­ра +37-38 град С.

        - При необхідності роблять штучне дихання.

        -  Розтирати  врятованого  снігом  і  зігрівати  поступово  не  слід,  так  як  при  цьому збільшується час перехолодження організму .  Крім того можна  пошкодити шкіру кристаликами криги та снігу і занести  інфекцію.

        -  Щоб  покращити  кровообіг, слід енергійно розтирати тіло до  покрасніння  шкіри,  тканиною,  рушником або руками змоченими розведе­­­ним спиртом або горілкою.

        -  Після цього  потерпілого  необхідно покласти в ліжко, тепло  вкрити, напоїти його гарячою кавою або молоком.

        Якщо  нещасний випадок стався далеко від житла, то першу допо­­­могу необхідно надати на місці:

        -  Розвести  багаття,  поділитись  з потерпілим сухим одягом и  прийняти  термінові  заходи  по доставці потерпілого додому або в інше  житлове приміщення.

        Найчастіше  нещасні  випадки  на кризі стаються в дні шкільних  канікул  з  дітьми  які залишені без догляду, а також не ознайомлені з  правилами поведінки на кризі.

        В  зв'язку  з цим в навчально-виховних закладах освіти області  необхідно  проводити відповідну роз'яснювальну роботу серед батьків та  учнів  з  метою  профілактики та попередження подібних випадків. Перед  початком  осінніх,  зимових канікул класні керівники повинні проводити  цільові  інструктажі,  бесіди.  Інструкції  повинні містити змістовний  матеріал для надання учням відповідних знань і навичок.

        Перед  зимовими канікулами батьки, громадські активісти, педа­­­гоги  можуть  зробити  дуже багато для обладнання катків на стадіонах,  дитячих  майданчиках,  у дворах з тим щоб діти не йшли гратись на кри­­­гу річок, водоймищ.

        Пам'ятайте,  що  самовпевненість,  неуважність  на кризі можуть  обернутись бідою.

 ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ  МАРШРУТНИМ ТРАНСПОРТОМ

Мета: Навчити учнiв правилам очiкування та користування  маршрутним  транспортними засобами, правилам поведiнки пасажира в салонi. 

Пасажирами найчастiше учнi можуть бути у маршрутних  транспортних засобах. Вiд виконання нескладних правил безпеки пiд  час очiкування, руху, посадки i висадки певним чином залежить  безпека користування цими видами транспорту.

МАРШРУТНI ТРАНСПОРТНI ЗАСОБИ

  Маршрутнi транспортнi засоби - автобуси,  тролейбуси, та  трамваї,  що рухаються за встановленими  маршрутами  i  мають  визначенi зупинки.

ПОЗНАЧЕННЯ МIСЦЬ ЗУПИНКИ МАРШРУТНОГО ТРАНСПОРТУ.

    Мiсця зупинки маршрутного транспорту позначають так:

    Зупинку автобуса - дорожнiм знаком "Мiсце зупинки автобуса".

    Зупинку трамвая - дорожнiм знаком "Мiсце зупинки трамвая".

    Зупинку тролейбуса  - дорожнiм знаком "Мiсце зупинки  тролейбуса".

            ПРАВИЛА ПОВЕДIНКИ ПАСАЖИРА В САЛОНI

В п. 5.3 Правил записано: <Пасажири пiд час руху не повиннi  вiдволiкати  водiя вiд керування транспортним засобом>. У першу  чергу це вiдноситься до пасажирiв автобусiв, тролейбусiв,  трамваїв, що часто звертаються до водiїв iз розпитами про  маршрут, проханнями, тощо.

Поїздка в автобусi (тролейбусi, трамваї).  Навiть здiбний  водiй не завжди може запобiгти рiзкому гальмуванню в аварiйнiй  ситуацiї.  Тому пiд час поїздки  треба займати  стiйке до  можливих поштовхiв положення, триматися за поручень та  бути  обережним бiля кабiни водiя  або бiля дверей.

Непристойно, знаходячись у трамваї, автобусi i тролейбусi,  голосно розмовляти, смiятися, кричати. Безпечне керування  транспортним засобом вимагає вiд водiя зосередженостi i  концентрацiї уваги.  Пасажири в салонi можуть зробити негативний  вплив на водiя.  В особливо складних умовах знаходяться водiї  транспортних засобiв загального користування, що здiйснюють  масове перевезення людей.  Неприпустимi пiд час руху звернення  до водiя, стук у стiнку його кабiни, вiдкривання дверей або  кватирок у нiй та iншi дiї в салонi, що вiдволiкають  водiя.  Водiй може  не реагувати на звертання пасажирiв пiд час руху i не  вiдповiдати iм.  Усi питання  повиннi вирiшуватися тiльки на  зупинках.  Це положення, вiдноситься не лише до пасажирiв  маршрутного пасажирського транспорту, але i поширюється на усi  випадки перевезення людей на автомобiлях. Поведiнка пасажирiв  транспортних засобiв рiзних видiв регламентується  правилами їх  користування.

Учнi повиннi поступатися мiсцями для сидiння  старшим, а самi  повиннi стояти i триматися за ручку сидiння. Забороняється  перевозити iз собою вантажi, що видiляють неприємний запах або  можуть забруднити одяг пасажирiв.

ПРАВИЛА ОЧIКУВАННЯ МАРШРУТНОГО ТРАНСПОРТУ

Зупинимося на основних вимогах безпеки, яких повиннi  дотримуватись всi пасажири.  Варто вважати, що пасажиром iз  позицiй виконання вимог Правил є пiшохiд, що очiкує посадки в  транспортний засiб або їде в ньому. Для безпеки громадян  для  посадки використовуються  зупинки - спецiально обладнанi  площадки.  Посадкова площадка може бути виконана як  конструктивний елемент дороги у виглядi острiвця, що пiднiмається  над проїжджою частиною, обмеженого бортовим каменем, або  позначена знаками та розмiткою.  Там, де їх нема, очiкувати  транспорт необхiдно на тротуарi або узбiччi.

Дитина повинна мати елементарнi знання про конструкцiю  транспортних засобiв i сигнали водiя: наприклад, чим небезпечний  автобус, водiй якого ввiмкнув сигнал повороту в напрямку  пiшохода; про можливiсть виїзду на тротуар причепа i травми для  пiшохода, який стояв на краю; про випадки, взимку, коли тротуар  стає вищий через снiг, автобус, що пiд'їжджає до зупинки може  поранити пiшохода бiчним дзеркалом не говорячи вже про ситуацiї,  що стосуються  гальмового  шляху, заносу, тощо.

    Вихiд на проїжджу частину осiб, що очiкують прибуття  маршрутних транспортних засобiв, небезпечний для них самих i  створює перешкоди i напруженiсть для водiїв, особливо при  iнтенсивному русi в години пiк або при недостатнiй,  освiтленостi.  У цих умовах знаходження нетерплячих пасажирiв на  проїжджiй частинi необхiдно квалiфiкувати як серйозне порушення  Правил.

НА ВОДІ

Мета: дати поняття про найпростіші правила поведінки на воді, способи відпочинку та безпечні місця.

На нашій планеті завжди є можливість опинитись у воді, тому що  вона покриває 71 відсоток поверхні земної кулі. Мабуть, саме через це древні греки уміння плавати вважали таким же обов'язковим, як  і уміння читати.

Втім, тисячолітні спостереження показують, що тонуть в основному саме ті, хто вміє плавати. І це не дивно: як би не вміла людина бігати, стрибати, плавати або навіть літати, життя її не стане більш захищеним без правильного керування своїми можливостями. При купанні треба пам'ятати, що вода помилок не прощає. Заходи безпеки при купанні потрібно виконувати дуже точно.

Аналіз узагальнених даних показує, що більшість гине через невміння добре плавати, купання в  необладнаних водоймах, при хвилюванні на море, порушенні навігаційних правил, в аварійних ситуаціях на човнах і інших плавзасобах, під час переправ та  період паводків і повеней.

Останнім часом  усе більшу популярність набуває підводний спорт. Купивши дихальну трубку, маску і ласти, деякі плавці починають самостійно освоювати техніку підводних занурень, займатися підводним полюванням, фотографуванням і т.і. Часто такі заняття закінчуються трагічно. При тривалому перебуванні під водою, не маючи можливості відновлення запасів кисню в організмі, людина гине.

Частою причиною загибелі у воді також є перевтома, перегрівання, переохолодження, алкогольне сп'яніння. Особливу тривогу викликає та обставина, що серед потопаючих - четверту частину складають діти до 16 років. Половина з них - малята, залишені без нагляду старшими.

Найпростіші  правила  поведінки на воді:

Купатися краще ранком або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегріву. Температура води повинна бути не нижче 17-19 , у більш холодній - знаходитися небезпечно.

Плавати у воді можна не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

Не можна доводити себе до ознобу. При переохолодженні може виникнути судома, відбутися припинення дихання, втрата свідомості. Краще купатися декілька разів по 15-20 хвилин, а в перервах пограти в рухливі ігри: волейбол, бадмінтон.

Не входити і не пірнати у воду після тривалого перебування на сонце. Периферичні судини сильно розширені для більшої тепловіддачі. При охолодженні у воді наступає різке рефлекторне скорочення м'язів, що спричиняє за собою припинення дихання.

Не допускати грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, “топити”, подавати помилкові сигнали про допомогу і т. і.

Не запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил. Якщо втомився у воді, не треба панікувати, не треба губитися і рватися якнайшвидше доплисти до берега. Головними причинами загибелі у воді вважаються спочатку самовпевненість, а потім страх. Потрібно навчитися “відпочивати” на воді,  лежачі на спині, тим самим , розраховуючи свої сили.

         Способи відпочинку на воді

         Такі способи потрібно знати на випадок, коли плавець залишиться далеко від берега, а  на термінову допомогу чекати марно.

·        Перший спосіб - лежачи на спині. Спокійно розправивши руки і ноги, закрити очі, лягти головою на воду і розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утриматися в горизонтальному положенні. Набрати в легкі повітря, затримати, повільно видихнути.

·        Другий спосіб - зіщулившись “поплавцем”. Вдихнути, зануритися  у  воду, обійняти коліна руками і притиснути до тіла, стримуючи видих (але не напружуючись), повільно видихати у воду, а потім - знову швидкий вдих над водою і знову “поплавець”. Якщо  змерзли, треба робити нерухому (статичну) гімнастику, по черзі напружувати руки і ноги.

·        Отже, після відпочинку, треба знову плисти до берега, і знову відпочивати. Але ні в якому разі не втрачати енергії на страх, радьте собі в крайньому випадку думкою, що боятися вже пізно - треба тільки діяти. Той, хто вміє з рештою проплисти десять метрів, пропливе і сто, якщо буде відпочивати.

     Судома.

      Відомо, що  від небезпек часто рятують знання. У плавця починає поводити ногу. Знаючи, що це звичайна ситуація, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, розпрямивши ногу, сильно рукою потягнути на себе ступню за великий палець. Якщо не знати цього прийому, легко злякатися, і, гублячи сили і збиваючи подих, намагатися плисти до берега, а там вже - як повезе.

      Безпечні  місця

·        Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба обрати безпечне для купання місце з твердим та чистим дном, поступовим ухилом. У воду заходити обережно.

·        Ніколи не можна пірнати в незнайомих місцях, не обладнаних спеціально. Навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, то за ніч плином могло принести корчі або щось вкинули у воду.

·        Не запливати за обмежувальні знаки, тому що вони обмежують акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, там гарантована відсутність водовирів та інших небезпек.

·         Не треба відпливати далеко від берега або перепливати водойми на суперечку. Довести своє уміння плавати можна, пропливши декілька разів ту саму дистанцію поблизу берега.

·        Не наближатись до близько пропливаючих суден, човнів і катерів, можна потрапити під сильну хвилю, працюючий гвинт, вдаритися о корпус судна.

     У плині.

      Якщо захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берегу.

     У вирі.

      Не губитися, навіть якщо потрапили у вир. Необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду  у центрі виру, і, зробивши сильний ривок вбік, спливти.

    

     Ряска.

      У водоймах із великою кількістю ряски потрібно намагатися плисти поблизу самої поверхні води, не чіпати ряску, не робити різких рухів, якщо . Якщо усе ж руки або ноги заплутуються стеблами, необхідно зупинитися (прийняти положення “поплавця”, “спливання”) і звільнитися від них.

      Плавзасоби

·        Дуже обережно плавати на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею - захлеснути, з них може вийти повітря, і вони втратять плавучість.

·        Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обережності. Не можна плавати з трубкою при сильному хвилюванні моря. Під час навіть неглибокого занурення (наприклад, із маскою) плавець нерідко втрачає правильне відчуття “верх-низ”, причому часто про цей навіть не догадується. Існує найпростіший прийом орієнтації під водою. Щоб йти точно нагору, треба випустити декілька пухирців повітря, а уже вони покажуть шлях нагору.

·        Плавати треба тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.

ПЕРША  (ДОЛІКАРСЬКА)  МЕДИЧНА  ДОПОМОГА  У  РАЗІ  НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ

Мета: сформувати вміння і навички надання першої долікарської  допомоги

Діти дуже часто хворіють на застудні захворювання (грип, вірусні інфекції дихальних шляхів). Перші ознаки цих хвороб: головний біль, біль у горлі, кашель, нежить, часте чхання. Хвороба може також потрапити до вашого організму через забруднені руки, немиті овочі та фрукти, неякісні продукти. Така інфекція може викликати у вас біль у животі, нудоту, пронос, слабкість. Це дуже небезпечно. Негайно повідомте про це дорослих.

У школі вам допоможе вчитель та шкільний лікар. Удома – батьки, старші члени родини. Коли ж удома нікого немає, зверніться до сусідів, зателефонуйте на роботу батькам, бабусі, іншим родичам.

Запам’ятайте!

Якщо у вас швидко підвищується температура і ваш стан різко погіршується, а дорослі вдома  відсутні – негайно викликайте швидку медичну допомогу по телефону за номером 103!

Але турбувати даремно цю службу не можна.

А що ж ви, маленькі діти, можете зробити у цьому випадку? Надати допомогу. Але  яку допомогу ви можете надати хворим, про це ми зараз  поговоримо.

Якщо хтось захворів на грип

ü  Попросити хворого покласти в окрему кімнату.

ü  Виділити йому окремий посуд і рушник. Якомога частіше мити та кип’ятити їх.

ü  Двічі-тричі на день провітрювати кімнату хворого упродовж 10 хвилин.

ü  Витирати вогкою ганчіркою пил у квартирі й мити підлогу водою, додавши до неї дезинфікуючих миючих засобів.

ü  Носити захисну маску, яку треба прати кожного дня і через кожні 2 години прасувати гарячою праскою.

ü  Пити багато соків, вітамінних чаїв, їсти сирі овочі та фрукти.

ü  Їсти цибулю й часник.

Як запобігти стресу

ü  Прилучитися до здорового способу життя, бо люди, які його не обрали, мають міцну нервову систему. Такі люди дають собі раду в будь-якій стресовій ситуації.

ü  Треба навчитися відволікатися від похмурих думок.

ü  Замінюйте сумні події приємними спогадами.

ü  Вивчіть хоча б одну молитву і в складних ситуаціях звертайтеся з нею до бога.

ü  Навчіться передбачати наслідки своїх слів і вчинків, це допоможе уникнути багатьох стресових ситуацій.

Якщо ви порізались

ü  Промийте рану перекисом водню. Ні в якому разі не використовуйте для цього воду.

ü  Обробіть шкіру навколо ранки зеленкою або йодом.

ü  Забинтуйте порізане місце або заклейте його бактерицидним пластиром.

Якщо ви обпеклися

ü  Дійте швидко і рішуче.

ü  Звільніть  опечене місце від одягу.

ü  Підставте опечене місце під холодну воду і тримайте до повного припинення болю й відчуття опіку.

ü  Якщо є пухирі, не проколюйте їх. Не змащуйте обпечену поверхню жиром, мазями, не призначеними для цього.

ü  Накладіть на опік стерильну пов’язку.

Якщо ви забилися

ü  Прикладіть до місця удару холодний компрес, тримайте його до припинення болю.

ü  В таких випадках народна медицина радить прикласти до пошкодженого місця промитий листок лопуха, подорожника, капусти.

Як діяти при ураженні електрострумом

ü  Звільнити людину від контакту з проводом чи приладом, який перебуває під напругою. Для цього вимкнути електрику або перерубати провід сокирою з дерев’яним держаком чи вдягнути сухі гумові рукавиці, щільно обгорнути руки сухим ганчір’ям або одягом і лише тоді визволяти потерпілого.

ü  Покласти його на спину, забезпечити доступ свіжого повітря.

ü  Якщо людина знепритомніла, дати понюхати нашатирного спирту.

ü  Викликати швидку допомогу.

ü  У випадку зупинки дихання робити штучне дихання до його відновлення, поки не приїхали лікарі.

Як діяти при утопленні

ü  Потерпілого треба витягти якнайшвидше  з води на берег. Покласти його животом на коліно того, хто рятує, і надавити на спину для витікання води з дихальних шляхів. Немовлят перевертають головою донизу, різко відводять нижню щелепу, щоб розкрити ротову порожнину для відтоку води.

ü  Двома пальцями, обгорнутими носовою хустинкою, швидко відчищають рот від мулу й водоростей.  Негайно починають виконувати вправи для штучного дихання. Кращий спосіб – «із рота в ніс».

ü  Для цього потерпілого кладуть на спину, голову максимально вивертають назад, підклавши під шию руки. Другу руку кладуть на лобну ділянку голови.

ü  Якщо вдихати через «ніс-рот», потрібно прикрити рот, щоб повітря не виходило через нього назад.

ü  Вдихання робиться протягом 5-6 секунд, відповідає 10-12 диханням на хвилину.

ü  Під час вдихання використовується марлева чи інші прокладки.

Що потрібно робити при отруєнні

ü  Для того, щоб уникнути отруєння, потрібно їсти свіжі продукти та ті продукти, які вам відомі.

ü  При найменшому отруєнні необхідно негайно звернутися до лікаря.

ü  Потрібно очистити шлунок, випити послаблююче, промити шлунок розчину питної соди або марганцівки блідо-рожевого кольору.

ü  Потерпілого покласти в ліжко, оскільки йому небезпечно ходити, вкрити ковдрою.

ü  Під час отруєння у потерпілого виникає спрага, щоб її вгамувати, потрібно пити холодну каву, молоко, міцний чай, ледь підсолену воду.

Якщо у вас з’явився синець

ü  Заверніть  шматочок льоду у серветку або носову хустку.

ü  Притисніть його до ушкодженого місця та тримайте 10-15 хвилин.

ü  Лід допоможе зупинити кровотечу, що утворилася під шкірою.

ü  Через 10-15 хвилин зніми лід та приклади до ушкодженого місця холодний мокрий носовичок або рушник на 10-15 хвилин.

Якщо у вас сонячний опік

ü  Заховайтеся в тінь.

ü  Змастіть обпечені місця протизапальним кремом чи піною.

ü  На ніч можна змастити опіки кефіром, сметаною.

При обмороженні

ü  Ні в якому разі не розтирайте обморожені місця снігом! Це посилить охолодження.

ü  Негайно біжіть додому.

ü  Розітри обморожені місця чистими руками, змоченими спиртом до появи чутливості.

ü  Прийміть теплу ванну, поступово підвищуючи температуру води.

ü  Випийте гарячого чаю, молока, добре поїжте.

Якщо потрапив сторонній предмет

Трапляється, що під час гри деякі невеличкі предмети потрапляють у ніс, вуха, очі, дихальні шляхи, шлунок.

1.     Якщо ви проковтнули сторонній предмет невеликого розміру і він опинився у вашому шлунку, то найчастіше за все він спокійно пройде через органи травлення, не причинивши шкоди. щоб допомогти собі, необхідно з’їсти кашу, хліб, а краще пюре з картоплі. В цьому випадку сторонній предмет огортається їжею і виводиться назовні.

2.     При потраплянні стороннього предмета в ніс або у вухо не можна самому доставати його, оскільки можна травмувати ці органи. В цих випадках необхідно негайно звернутися до лікаря.

3.     В разі потрапляння у вухо живої комашки потрібно: закапати в нього декілька крапель гліцерину,соняшникової олії або навіть води. Після цього нахилити голову вбік і вниз. Разом із рідиною комашка вийде з вуха.

4.     При потраплянні стороннього тіла в дихальні шляхи виникає приступ задухи й кашлю. В цьому випадку треба нахилитися вперед і покашляти, одночасно попросивши когось  із дорослих постукати вас по спині.

5.     При потраплянні стороннього предмета в око, його повинен виймати лікар-окуліст. А комашку чи смітинку з ока можна дістати за допомогою чистої носової хустинки.

6.     При потраплянні в око хімічних речовин, його необхідно промити великою кількістю чистої води. Після цього в око капають альбуцид та риб’ячий жир.

Щоб здоров’я дітям мати

І уникнути біди,

Правила всі треба знати,

Пам’ятати їх завжди!

Лиха, діти, стережіться,

Та при цьому не губіться.

Хай же сонечко ясне

Ніжно вас голубить.

Хай усміхаються до вас

І травичка й квіти.

А тепер у добрий час,

Наші любі діти!

ПЕРЕХIД ДОРОГИ ЗА НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ

Мета:    Навчити  учнiв переходити дорогу за  несприятливих  дорожнiх  умов: зi слизькою поверхнею, i за умов обмеженої оглядовостi  дороги  автомобiлем, що рухається та ознайомити учнiв з основними  Правилами поведiнки бiля залiзничної колiї, її перехiд.

Автомобiлi та  мотоцикли рухаються зi швидкостями, що  десятикратно перевищують швидкiсть, звичну для людини.  Тому  дорожня обстановка може змiнитися дуже швидко, необхiдно  спостерiгати за нiй постiйно i багаторазово при переходi вулицi.  Вулиця дуже складна в спостереженнi, хоча на перший погляд це i  непомiтно.  На вулицi багато предметiв, що заважають побачити  вчасно небезпечну автомобiлi тi, що стоять й, що рухаються,  автобуси, вантажiвки, легковi автомобiлi, дерева, кущi, паркани  тощо).  Тому головний навик, рефлекс, необхiдний пiшоходовi ­­­рефлекс передбачення небезпеки, що може бути схована за  предметом.

Майже 60%  дітей i 40%  дорослих  потрапляють під автомобiлi  через невмiння передбачати небезпеку, що може їх очiкувати через  предмети, що заважають  огляду.

Найбiльш небезпечнi для  пiшохода дiлянки на вулицях i  дорогах це зупинки громадського транспорту (автобуса,  тролейбуса, трамвая).

Типовi небезпечнi ситуацiї:

Вихiд пiшохода попереду або позаду  автобуса, що стоїть, не  бачачи автомобiлi, що наближаються справа або злiва;

Рух пiшохода через дорогу до автобуса, що  стоїть на зупинцi  щоб   сiсти на нього, не бачачи автомобiль, що наближається;

Ряд ситуацiй пiд час виходу з автобуса i пiд  час посадки  ­­­можливiсть защемлення дверми, падiння на слизьких сходах  або внаслiдок утворення натовпу, тощо;

Пiшохiдний перехiд без свiтлофора.  Типовi небезпечнi  ситуацiї  виникають у випадку, якщо поблизу є автомобiлi,  що  стоять або рухаються, через якi можна не  помiтити схованi за  ними iншi автомобiлi;

Дiлянки, на яких огляд проїжджої частини вулицi утруднений  автомобiлями, що стоять  або iншими предметами.

На вулицях   весь час створюються моменти обмеженого  огляду,  тому говорити про якусь «технологiю переходу» можна лише при  наближенi до них.  Зупинка, перехрестя, пiшохiдний перехiд ­­­ось зони де найбiльша ймовiрнiсть обмеженої оглядовостi.

Нерухомий обмежений огляд (автобус на зупинцi, автомобiлi, що  стоять, споруди, дерева).  Швидкiсть пiшохода має бути  менше  коли  обмежений  огляд.

Звичка перебiгати,  дорогу iз-за   автомобiлiв, що стоять або  iнших мiсць, не зупиняючись, i без огляду, <що там за ... ?> Ця ­­­причина 60 % нещасних  iз дiтьми на дорозi! Ця помилка має  глибокi корiння.  З раннього дитинства дитина звикла раптово  вибiгати iз-за крiсел i столiв, iз дверей, iз пiд'їздiв  будинкiв, з-за паркана, чагарникiв, дерева, кутiв будинкiв - НЕ  ЗУПИНЯЮЧИСЬ i не поглянувши.  Там, удалинi вiд автомобiлiв,  це було цiлком прийнятно.  Поступово в дитини закрiпилася звичка:  вибiгати iз-за предмету (перешкоди огляду!) не зупиняючись  не  обдивившись -  БЕЗПЕЧНО,   виходить, МОЖНА!

Дитина  опинившись на вулицi з iнтенсивним рухом.  I  переносить цю звичку не остерiгатися предметiв, що заважають  огляду  ПРОЇЖДЖОЇ ЧАСТИНИ ВУЛИЦI...

Чим може бути  небезпечний  автомобiль, що стоїть, або  рухається? Дитина не завжди розумiє, що головна  небезпека,  автомобiля, що обмежує огляд  у тому, що за нею може бути прихований  IНШИЙ.

Який автомобiль небезпечнiший: той що стоїть або той, що  рухається?

Навiть якщо дитина, вiдчуваючи пiдступ, вiдповiсть <той, що  стоїть>, вона частiше усього не зможе пояснити,  ЧОМУ. Автомобiль  наближається повiльно, я цiлком устигну перейти.  У чому  небезпека? Дитина звичайно не розумiє, що за одним автомобiлем,  що наближається, часто прихований iнший, який може бути, менших  розмiрiв i рухається з бiльшою швидкiстю.

Автомобiль проїхав, iнших автомобiлiв не видно. ЧИ МОЖНА  переходити? Дитина не звикла замислюватися, i тим бiльше  РОЗУМIТИ, що автомобiль, що проїхав повз неї  у першi секунди  може ховати за собою зустрiчний, що треба очiкувати, поки вона  вiд'їде, так щоб нiщо не заважало оглянути  вулицю.

Якi мiсця на вулицi  небезпечнi  для пiшохода: перехрестя чи  зупинка? Дитина: перехрестя - автомобiлi  їдуть у рiзнi сторони  та повертають.  Це вказує, наскiльки ДИТИНА  недооцiнює небезпеку  ЗУПИНКИ АВТОБУСА.

При усiх небезпечностях перехрестя,  ЗУПИНКА НЕБЕЗПЕЧНIША.  Тут потрапляє пiд  автомобiль третина постраждалих дiтей.  Чому?  Головним чином -  автобус, що стоїть  - найбiльш велика перешкода  огляду на вулицi, iз якого боку його не обходь.  Друге - поспiх  пiшоходiв до автобуса або пасажирiв, що вийшли з автобуса.

Будь ласка, не вважайте, що пояснивши  дитинi НА СЛОВАХ  правильну поведiнку, ви вирiшили завдання її безпечної поведiнки.  Усе це буде одразу ж забуто.  ПОТРIБНЕ ТРЕНУВАННЯ НА ВУЛИЦI,  повсякденне, багатократне.  Завжди, коли знаходитеся на вулицi ­­­вчiть дiтей спостерiгати, помiчати, передбачати сховане.

НА ВУЛИЦI КУЩI, ДЕРЕВА,  ПАРКАНИ, БУДИНКИ, АВТОМОБIЛI, ЩО  СТОЯТЬ АБО РУХАЮТЬСЯ МОЖУТЬ ПРИХОВАТИ ЗА СОБОЮ НЕБЕЗПЕКУ! Ви  звикли недбало дивитися по боках i вiдразу ПОЧИНАЄТЕ  рухатися ­­­ТУТ ДУЖЕ ЛЕГКО НЕ ПОМIТИТИ НЕБЕЗПЕКУ ТОМУ СПОСТЕРIГАТИ ТРЕБА  СТАРАННО.

Предмети, що заважають  вчасно побачити небезпеку на  вулицi:

·   на зупинцi автобус, що стоїть тролейбус, трамвай  (ховає за собою автомобiль, що обганяє їх або рухається  назустрiч);

·   бiля тротуару або узбiччя вантажiвка (або легковий  автомобiль), якi стоять.

·        автомобiлi, що стоять бiля свiтлофора  (ховають за  собою автомобiль, що пiд'їжджає до свiтлофора в другому  ряду);

·   автомобiль, що зупинився поряд пiшохiдного переходу  для пропуску пiшоходiв (може ховати за собою другий, водiй якого  не має намiру зупинитися);

·   кущi, дерева, паркани, будiвлi, купи  землi i снiгу,  будiвельнi матерiали бiля дороги;

·        групи  пiшоходiв, що стоять;

·        пiшохiд, що йде поруч (справа або злiва);

·        автомобiль, що наближається, частiше  великогабаритний

·     автобус або вантажiвка (може ховати за собою  злiва  автомобiль що рухається поруч або обганяє);

·    автомобiль, що  проїхав повз i   вiддаляється, (у  першi секунди може ховати за собою зустрiчний  автомобiль);

·   таксi, що  зупинилося навпроти будинку (може ховати за  собою iнший автомобiля або мотоцикл).

ОЖЕЛЕДИЦЯ 

Щорічно Міністерством охорони здоров’я України реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду.

Як уберегтися від значних неприємностей у період ожеледиці.

Перед виходом із будинку змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття “льодоступи”:

·         прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами  каблука) або лейкопластиру;

·        наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на один – два дні вистачає);

·        натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);

·        намажте на підошву клей типу “Момент” та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.

Пам’ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.

ЯК МОЖНА ЗМЕНШИТИ РИЗИК ТРАВМ У ОЖЕЛЕДИЦЮ

·    Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні - впасти.

·   Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути вільними.

·  При порушенні рівноваги - швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

·  Навчитися падати. Падайте з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння згрупуйтеся, напружте м’язи, а, торкнувшись  землі, обов'язково перекотіться  - удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу.

·   Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

·   Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.

·   Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу під автомобіль, або а автомобіль може виїхати на тротуар.

·  Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам’ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.

·  Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками. 

Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХОДУ ДОРОГИ В УМОВАХ НЕДОСТАТНЬОЇ ВИДИМОСТІ

Мета: Дати поняття  недостатньої видимості. Навчити  дітей  рухатися та переходити  дорогу за умов недостатньої видимості.

    Термін недостатня видимість включає  темну пору доби i  враховує i iншi моменти, коли видимість недостатня, наприклад,  внаслідок туману, снігопаду та сильного дощу, тощо. Тобто  охоплює період коли пiшохiд з нормальним зором не може  чiтко  розрiзняти  дорогу i автомобiлi, що знаходяться на нiй на  вiдстанi, достатнiй для забезпечення безпеки руху.

    В повсякденному життi перiод темної пори доби визначається  узагальненим термiном нiч, який охоплює перiод  часу мiж  вечiрнiми та вранiшнiми сутiнками. Довжина цього перiоду  змiнюється  в залежностi вiд географiчного положення мiсцевостi,  пори року i мiсяця. Для  територiї України довжина сутiнкiв  дорiвнює  приблизно 1/2 год. Таким чином  темна пора доби (нiч)  охоплює  промiжок часу що починається  через 1/2 год.  пiсля  заходу сонця i за 1/2 год. до сходу.

    На перший погляд може здатися, що вивчення руху вночi через  дорогу не варте уваги, так як,  вночi дiти мають спати. Зменшення  довжини дня восени та перехiд в останню недiлю жовтня на  "зимовий" час не зменшують довжини доби та не змiнюють розпорядку  дня. В останню недiлю жовтня (для Києва) Сонце заходить о 17,40  плюс 30 хвилин на сутiнки, i о 18,10  очiкується нiч, яка у  груднi вже розпочинається о 16,30 (16,00 + 0,30). Такий стрiмкий  наступ темної пори доби додатково забезпечується переведенням  стрiлок годинника на "зимовий час", на годину назад.    Частi  опади та хмарнiсть ще бiльше погiршують видимiсть, у той час же  час iнтенсивнiсть руху не спадає, навпаки наступає його вечiрнiй  "пiк".

    Застережними дiями пiд час переходу в умовах недостатньої  видимостi  є перехiд дороги тiльки на пiшохiдному переходi,  друга умова - перехiд повинен мати штучне освiтлення. Наявнiсть  автомобiля та його швидкiсть руху визначається по свiтлу фар.  Iншi умови безпечного переходу такi самi як i вдень.

    В умовах недостатньої видимостi  недопустимо виходити на  дорогу зi сподiванням очiкувати можливостi переходу. Небезпека  полягає у тому, що уникаючи наїзду на своїй смузi водiй може  вiдвернути автомобiль на пiшохода, якого ВIН НЕ БАЧИТЬ!

    При освiтленнi дороги свiтлом фар обмеженiсть зони видимостi  для водiя по ширинi створює небезпеку наїзду.  Пiшохiд, що стоїть  або наближається до меж свiтлового конуса фар автомобiля, може  довго не потрапляти в освiтлену зону тому, що в мiру наближення  до смуги руху автомобiля межi освiтленої зони також вiдступають,  тому що зменшується її ширина.  При русi в темну пору свiтло фар  автомобiля обмежує зону видимостi для водiя не тiльки вдалину,  але також по ширинi. Якщо пiшохiд перебуває за межами  ширини  смуги свiтла, то водiй його не бачить.  При одночасному русi  пiшохода й автомобiля з постiйними швидкостями вони зближаються.  Якщо видимiсть обмежена, то водiй може не побачити пiшохода до  того моменту, коли останнiй з'явиться в безпосереднiй близькостi  до автомобiля.  У той же час можливiсть нещасного випадку при  цьому не виключається, тому що пiшохiд може бути збитий переднiм  кутом автомобiля або вдариться об  борт автомобiля.

    У п. 4.4 Правил мiститься адресована пiшоходам, рекомендацiя  про те, що при русi по дорогах у темний час доби бажано  прикрiплювати до одягу свiтлоповератючi елементи, що при  освiтленнi пiшоходiв свiтлом фар роблять їхнiй добре помiтним для  водiїв. Такi свiтлоповертаючi елементи  випускає  промисловiсть.  Їх можна прикрiплювати  до одягу або тримати в руцi.  Для цих же  цiлей придатна i тканина, що має свiтлоповертаючi властивостi.  Її нерiдко використовують у легкiй промисловостi для обробки  курток, накидок, шкiльних ранцiв. Свiтлоповертаючi елементи  пiдвищують рiвень контрастностi пiшохода на тлi проїжджої частини.  Пiшохiд не має штучних освiтлювальних приладiв, тому у темнiй  одежi вiн розпiзнається водiєм, як небезпека,  так близько  попереду автомобiля, що  водiй не встигає вжити запобiжних дiй. У  той же час свiтлий, яскравий  одяг, або свiтлоповертачi, якi  прикрiпленi до одягу або речей дозволяють своєчасно водiєвi  розпiзнати на дорозi пiшохода i уникнути бiди.

ПЕРША ДОПОМОГА

Діти, сьогодні до нас  завітав лікар Айболить. Він хоче вам розповісти, що треба робити, коли порізався, опікся гарячою водою, вдарився. (Айболить–старшокласник).

А) Перша допомога при порізах:

ушкоджене місце треба змазати настоянкою йоду і накласти антисептичну пов’язку. Але спочатку дану ділянку тіла треба звільнити від одягу, взуття, це треба робити дуже обережно щоб не травмувати пошкоджену частину тіла, краще одяг розрізати по шву. А потім вже доставити постраждалого в лікарню.

Б) При опіках гарячою водою.

Якщо не значний опік (почервоніння), змочити обпечене місце спиртом або одеколоном. А якщо таких не має, то включити кран з водою (холодною) і поставити під нього палець, а потім звернутися до лікаря.

При опіках з утворенням пухирів слід накласти суху стерильну пов’язку і звернутися до лікаря.

При значних опіках потерпілому дають знеболювальне, накладають стерильну пов’язку і терміново та обережно транспортують до найближчої лікарні.

В) При ударах.

Слід встановити, чи немає пошкодження органів, які знаходяться глибше. Тому, при сильних ударах, особливо ударах голови, які супроводжуються знепритомленням, ударах спини, грудної клітки, живота потерпілому необхідно забезпечити спокій і викликати лікаря. При цьому потерпілий не повинен рухатися.

Як лікувати удари без тяжких ушкоджень? Перш за все спокій, перші 1-2 дні застосування холоду, пізніше тепла.

ПОВЕНІ

Мета: дати поняття про повені та правила поводження при повенях

Значне заповнення місцевості водою в результаті підйому рівня води в річці. озері або морі, що викликається різноманітними причинами, називається повінню.

Повінь найбільше поширена природна небезпека. Повінь на річці відбувається від різкого зростання кількості води внаслідок танення снігу або льодовиків, розташованих у її басейні, а також у результаті випадіння великої кількості опадів. Повені також можуть виникати при крижаних заторах і під дією вітру, що наганяє воду з моря в устя річки. Ці повені називаються нагонними. Повені такого типу спостерігаються в дельті Неви, у Голландії, Англії, Німеччині й в інших регіонах.

Повені загрожують майже 3/4 земної суші. За даними ЮНЕСКО, від річкових повеней за 20 років (1947-67 р.) на Землі загинуло біля 200000 чоловік.

Спеціалісти вважають, що людям погрожує небезпека, коли прошарок води досягає 1 м, а швидкість потоку перевищує 1 м/с. Підйом води на 3 м призводить до руйнації будинків і споруд. Повені постійно супроводжують людство, наносячи величезний матеріальний збиток.

Сильніша повінь, що відбулася приблизно 5600 років тому в долині Тигру й Євфрату в Месопотамії, мало настільки серйозні наслідки, що знайшло відбиток у Біблії як всесвітній потоп. Значна частина Голландії знаходиться нижче рівня моря, по цьому тут відвіку почали споруджувати дамби. У 1983 році відбулася сильна повінь, рівень води досяг 4,6 м. Захисні споруди не витримали. Загинуло більш 18000 чоловік.

Острови дельти Неви, на яких був заснований Санкт-Петербург, з 1703 року більш 260 разів заливалися водою. Сильна повінь трапилася 7 листопада 1824 р. Вода піднялася на 4,21 м вище рівня Балтійського моря. Наслідки цієї повені описав А.С.Пушкін у “Мідному вершнику”.

Це було одне із найстрашніших стихійних лих. Було зруйновано більш 3 тис. будинків і будівель, загинуло біля 600 чоловік.

Повені на річках по висоті підйому води, площі затоплення і розміру збитку поділяють на 4 категорії: низькі (малі), високі (середні), видатні (великі) і катастрофічні. Низькі повені повторюються через 5-10 років, високі - через 20-25 років, видатні - через 50-100 років і катастрофічні не частіше одного разу в 100-200 років.

В Україні можливі повені 1 і 2 категорії (низькі і високі) у Закарпаття, у Криму й у басейнах річок Дніпро, Десна, Дністер, Південний Буг та ін.

Остання значна повінь із великим матеріальним збитком і людськими жертвами відбулося наприкінці 1998 р. у Закарпаття. Повінь супроводжувалася селевими потоками й зсувами, руйнацією житлових будинків, захисних дамб, мостів, доріг і людськими жертвами. Для ліквідації наслідків повені і забезпечення безпеки життєдіяльності залучалися сили МЧС, частини і з'єднання Національної гвардії України. Фінансову і матеріальну допомогу постраждалому населенню зробили Уряд і вся область України.

Захист людей в умовах повені включає оповіщання, евакуацію людей і інші заходи відповідно до планів боротьби з повенями і захисти населення.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності при повенях створюються водоймища для регулювання річкового стоку, будуються спеціальні захисні споруди (дамби), здійснюється підготування населення до дій в умовах повені. Так, на річці Дніпро створена мережа водоймищ, що дозволяє планомірно регулювати річковий стік і значно знижувати масштаби повеней.

Для захисту від поводей у дельті Неви будується захисний комплекс довжиною більш 25 км, що закриє акваторію і припинить шлях довгої хвилі до Санкт-Петербургу. У конструкції комплексу передбачені суднопропусні і водопропускні споруди.

Особиста безпека досягається знанням правил поводження при повенях і застосуванням необхідних мір захисту. При одержанні попередження про погрозу повені відключити газ, електроенергію і без зволікання виходити в безпечне місце - на піднесеність. Якщо повінь розвивається повільно й у вас є час, прийміть міри до порятунку майна і матеріальних цінностей: перенесіть їх у безпечне місце, а самі займіть верхні поверхи (горища), дахи будинків. Створіть запаси продуктів харчування і питної води. Використовуйте наявні плавзасоби або спорудите їх із деревини, дощок, автомобільних камер і інших плаваючих предметів.

Опинившись у воді, скиньте з себе важкий одяг і взуття, скористайтеся плаваючими поблизу предметами, що піднімаються над водою, і чекайте допомоги.

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ  ТА ЗАХОДИ ОБЕРЕЖНОСТІ ПРИ ЇХ ВИЯВЛЕНІ

При  випадковому  виявлені  вибухонебезпечних предметів, деякі  громадяни,  а  особливо діти, доторкуються до них, а іноді намагаються  розібрати  їх, палять на вогнищах, вдаряють по ним, кидають, що приво­­­дить до вибухів і, звичайно, нещасних випадків.

 Тому  необхідно  щоб все населення, а особливо діти, мали ясну  уяву  про  грізну  силу  що причаїлася в вибухонебезпечних предметах і  чітко знали правила поведінки при їх виявлені.

Всі  артилерійські міни і снаряди, реактивні і інженерні міни,  авіабомби,  ручні гранати, тощо, начинені вибухівкою і можуть вибухну­­­ти від  удару,  тертя,  струсу та  при інших механічному або тепловому  впливу.

Гази,  що утворюються під час вибуху, з великою силою розрива­­­ють  металічний  корпус  боєприпасу  на  безліч осколків, які розліта­­­ючись у різні  боки,  наносять  ураження на значній відстані від місця  вибуху.

Вибухові  речовини,  що використовуються в набоях, являють со­­­бою  хімічні з'єднання різного кольору - від світло-жовтого до темно-коричневого.

Навіть  після  довгого  перебування в воді або в землі а в де­­­яких  випадках,  при  хімічній взаємодії з металевим корпусом, утворю­­­ють новий вид дуже чутливого вибухового з'єднання.

АРТИЛЕРІЙСЬКІ  СНАРЯДИ  -  складаються із металевого корпуса,  вибухового  снаряда  і вибухового пристрою-підривача (голов­­­ного або донного).

АРТИЛЕРІЙСЬКІ  І РЕАКТИВНІ МІНИ по будові аналогічні артилерійським  снарядам. В донній частині міни мається стабілізатор  з камерою для викидного заряду. Із всіх боєприпасів артилерійські  міни  найбільш  небезпечні, так як їх підривачі  надзвичайно чутливі до механічного впливу і до нагрівання.

АВІАЦІЙНІ  БОМБИ  зовнішньо схожі з артилерійськими мінами,          але крім  головного  підривача вони можуть мати ще донні або бокові. Як правило  бомби  які  не вибухнули виявляються під час земляних робіт на великій глибині.

          

ІНЖЕНЕРНІ  МІНИ  бувають  різноманітних  форм і конструкцій. по призначенню вони  підрозділяються  на протитанкові і про­­­ти піхотні.  Корпуса  інженерних  мін можуть бути металічні, дерев'яні або пластмасові. Начиняються вони сильною вибухівкою і використовується підривач натисної або натяжної дії.

РУЧНІ  ГРАНАТИ  мають яйцеподібну або циліндричну форму. Забезпечуються  запалами,  які розміщуються в запальному гніз­­­ді корпуса і в більшості випадків їх не видно.

Всі  види  боєприпасів мають підривачі або запали, різноманіт­­­ні по конструкції і способу установки.

Вони  начинені дуже потужною і високочутливою вибухівкою і то­­­му  вони  навіть  відокремлені  від корпусів боєприпасів являють собою  серйозну небезпеку.

Якщо  в  виявленому боєприпасі відсутній підривач, то це ще не  означає що він безпечний так як в середині його може бути вибухівка.

Слід  пам'ятати,  що зовнішній вид боєприпасів від довгого пе­­­ребування  в  ґрунті сильно міняється: вони деформуються, покриваються іржею. Тому при виявлені незнайомих предметів їх не слід трогать, так  як вони можуть виявитись вибухонебезпечними.

ДО  ВИЯВЛЕНИХ  ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ  ПРЕДМЕТІВ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ  МОЖНА ДОТОРКУВАТИСЯ.

Порушення цього правила приводило до дуже тяжких наслідків.

При  виявлені вибухонебезпечних предметів оддалік від населен­­­их  пунктів треба добре  запам'ятати дорогу до того місця, де вони ви­­­явлені і поставити коло них жердину. Якщо такі предмети знайдені в на­­­селеному  пункті  (в саду, на дорозі, на подвір'ї, на пляжі. тощо) не­­­обхідно  поставити  тимчасову охорону.  Про знайдені вибухонебезпечних  предметів необхідно  негайно сповістити в місцеві органи самоврядуван­­­ня/державної адміністрації/, міліцію, правління КСП, в школу.

Органи  міліції, керівники установ, навчальних закладів та ін­­­ших  організацій при одержані повідомлення про виявлення на їх терито­­­рії  вибухонебезпечних  або яких інших незнайомих предметів зобов'яза­­­ні негайно  забезпечити їх огородження і охорону та сповістити найближ­­­чий військкомат.

Знешкоджувати  вибухонебезпечні  предмети можуть тільки спеці­­­альні команди підривників.

З  метою  попередження  нещасних  випадків необхідно проводити  масово-роз'яснювальну  роботу  серед  населення і особливо серед дітей  шкільного віку.

Щорічно  на  початку навчального року у всіх класах класні ке­­­рівники  проводять  вступний інструктаж. Програма вступного інструкта­­­жу обов'язково  повинна  містити  інформацію про поводження з вибухоне­­­безпечними та незнайомими предметами.

Програма  (інструкція)  вступного  інструктажу  є  єдиною  для  всіх класів /може  мати  деякі  корективи по віковим групам. Наприклад  для  1-3  кл; 5-8 кл; 9-11кл.) і оформляється у відповідності до вста­­­новлених вимог щодо оформлення інструкцій.

 Для  проведення  роботи  по попередженню нещасних випадків від  вибухонебезпечних  предметів,  в школі необхідно організувати збір да­­­них  про  ці  предмети.  Інформацію можна одержати в органах місцевого  управління,  військкоматах  і використовувати цю інформацію при прове­­­дені інструктажів.

Профілактичну  роботу  необхідно активізувати з настанням вес­­­няно-літнього  періоду, під час польових робіт, шкільних канікул, збо­­­ру  металолому,  екскурсій, туристичних походів, відпочинку в оздоров­­­чих таборах.

З  метою своєчасного виявлення вибухонебезпечних предметів не­­­обхідно  уважно оглянути місцевість навколо навчально-виховного закла­­­ду,  табору  праці та відпочинку, оздоровчого табору, туристичних баз,  дитячих  садків  тощо. Особливо уважно слід оглянути кручі, лісосмуги,  урочища, ліс.

Перед  масовим збором металолому також необхідно дітям роз'яс­­­нити,  як вести себе при виявлені вибухонебезпечних предметів або нез­­­найомих  предметів.  До інструктування слід також залучати представни­­­ків  військкоматів, військових частин, добре обізнаних з питань повод­­­ження з вибухонебезпечними предметами та їх будовою.

Екскурсії,  туристичні  походи і другі масові заходи необхідно  проводити тільки під керівництвом вчителів, батьків.

 Пожежонебезпечні властивості речовин

         Пожежна безпека в навчальних майстернях, фізичних, хімічних та електро-технічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів реагентів, які застосовуються, а також змістом учбових занять, які проводяться.

Головні причини пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях:

- досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;

- досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари;

- необережне поводження з вогнем, вогненебезпечними рідинами;

- неправильне зберігання вогненебезпечних рідин.

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, які застосовуються в кабінетах, можна поділити на кілька груп:

-     речовини, здатні до утворення вибухових сумішей (бертолетова сіль та інші нітрати);

-    легкозаймисті і горючі речовини (бензин, ацетон, спирт, газ, фосфор червоний та інші);

-     речовини, які спричинюють до спалаху (бром, азот та сірчана кислота);

-     горючі речовини (сірка, вугілля та інші).

           Самозайматися можуть ганчірка та пакля, просочене машинним маслом. Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг в спеціальному металевому ящику, встановленому якомога далі від нагрівальних приладів і винаходів. Реактиви та інші речовини та матеріали, сукупне зберігання яких може спричинити акумуляцію тепла, утворення пожежонебезпечних концентрацій або бути імпульсом для запалювання, потрібно зберігати окремо у вогнетривких шафах у відповідній упаковці.

     На банках, бутлях з хімічними речовинами повинні бути чіткі написи з зазначенням їх властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.

У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта.

Меблі та обладнання в приміщеннях повинні бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі.

Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належному стані, а при роботі з кислотами та іншими речовинами – стійкими до їх дії.

Всі приміщення повинні бути забезпечені засобами пожежегасіння відповідно до встановлених норм.

Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати легкозаймисті і горючі речовини в каналізацію.

ТОНЕ ЛЮДИНА 

Що робити, якщо на ваших очах тоне людина?( для школяра)

·        Насамперед дати собі секунду на міркування. На якій відстані від берега людина? Чи вмію плавати? Коли-небудь тренувався рятувати людей або знаєш, як це робити? Чи вистачить сил дотягнути людину до берега? Тощо.

·         Чи є човен? Чи можна покликати когось ще на допомогу?  Чи є поруч будь що, що може стати рятувальним засобом? Рятувальним засобом бути усе, що збільшить плавучість людини, і що ви в змозі до нього докинути. Рятувальне коло можна кинути на 20- 25 метрів.

*Як діють рятувальники (дорослі). Уміння надати допомогу при нещасних випадках необхідно кожній людині. Володіння прийомами і засобами надання допомоги утопаючій людині – складна і винятково важлива спеціальна навичка. Особливо важливо це вміти робити без використання рятувальних засобів (човнів, катерів і т.п.). У цьому випадку рятувальники повинні вміти добре плавати, володіти прийомами надання першої допомоги постраждалим, діяти швидко і рішуче. Крикнути потерпілому, що  йде на допомогу. Якщо він допливає до потопаючого, то  максимально враховує плин води, вітер, відстань до берега і т.д. Наближаючись, намагаються заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати свої дії, плавець повинний триматися за плечі рятувальника. Якщо немає - спілкуватись з ним треба жорстко і “безцеремонно”. Деякі інструкції рекомендують навіть оглушити потопаючого, щоб спасти його і своє життя.

Підпливши до потопаючого, вони підпірнають під нього і, узявши позаду одним із прийомів захоплення (класичний - за волосся), транспортувати до берега. У випадку, якщо тому хто тоне, вдалося схопити вас за руки, шию або ноги, необхідно звільнитися, тому що обидва можуть потонути. Один із способів звільнення від потопаючого полягає у негайному пірнанні. Інстинкт самозбереження змусить потерпілого  відпустити рятувальника.

Якщо людина вже занурилася у воду, не треба кидати спробу знайти його в глибині, а потім повернути до життя. Це можна зробити, якщо той хто потонув,  був у воді близько 6 хвилин.

НАВИЧКИ  ЗБЕРЕЖЕННЯ  ПРАВИЛЬНОЇ  ПОСТАВИ

На фоні обмеженої рухової активності й патології органів зору виникає значне по­рушення постави дітей. Це, в свою чергу, може призвести до захворювання серця, печін­ки та ін. Найчастішими захворюваннями є  хребет й ноги.

Вигнута і згорблена спина - результат дугоподібного викривлення хребта, а це впливає на зменшення дихальної екскурсії грудної клітки, бо повний вдих можна зроби­ти лише за максимального розгинання хребта. Зменшення ж екскурсії грудної клітки сприяє зниженню життєвої місткості легень і коливань внутрішньогрудного тиску. Останнє може негативно позначитися на функції не лише дихальної, а й серцево-судинної системи.

Причинами розвитку згорбленої спини є. перевантаження хребта, тривала зігнута поза під час роботи чи занять, погане освітлення робочого місця, короткозорість. Крім того, у згорблені спини деяку роль відіграє одяг, зшитий погано: людина вимушена го­рбитися. Згорблена спина - "перевага" малорухливих людей і лінивих дітлахів. Вони не докладають зусиль, аби правильно тримати хребет за допомогою м'язів, отже, дозволя­ють йому згинатися під вагою тіла. Причиною формування зігнутої спини може бути й погана звичка стояти горблячись, як це часто буває у високих юнаків і дівчат.

Формування статичних викривлень хребта залежить від стану нижніх кінцівок. Тому, аби запобігти деформації хребта, м'язи та зв'язки ніг мають бути достатньо роз­виненими й сильними.

У дітей шкільного віку з погано розвиненими м'язами спостерігається мускульна недостатність ступні, в результаті чого потім розвивається плоскостопість.

Під час огляду відбитку нормальної ступні, наприклад на піску, видно, що внутрі­шня частина ступні не торкається землі. За плоскостопості пласкішає внутрішній по­довжній звід. На початковій стадії плоскостопості ступня торкається землі лише трохи більшою площиною, ніж звичайно. Згодом, за прогресії, землі торкається вся ступня, включаючи й внутрішню частину її; і нарешті, внутрішня частина ступні стає випуклою, а зовнішня - увігнутою. Одночасно змінюються кістки, м'язи та зав'язки ступні.

Біль за плоскостопості залежить і від змін маленьких суглобів ступні. Він виникає під час потовщення її від розтягування тканин.

Порушення постави залежить від різних причин. Усунення цих причин е разом з тим профілактикою відхилень з боку постави.

Значного впливу зазнає постава дитини через неправильну поведінку та режим дня. Діти через патологію зору стають малорухливими, під час перерв у шкільних і до­машніх заняттях віддають перевагу відпочинку у зігнутій позі, сидячи за столом. У них частіше, ніж у дітей з нормальним зором спостерігаються відхилення в стані хребта. У здорових дітей під час ігор і найрізноманітніших рухів, які вони виконують, хребет ви­прямляється й приймає нормальну форму, посилено працюють м'язи спини, плечового пояса, нижніх кінцівок.

Варто зауважити, що відхилення в стані хребта, які зумовлені змушеним тривалим, неправильним розташуванням тіла під час навчальної роботи, часто спостерігається у дітей, які не займаються спеціальною фізичною культурою.

Профілактика дефектів постави має бути направлена на усунення причин, які ви­кликають ці порушення, систематичний розвиток і зміцнення м'язів спини, пресу живота та інших м'язів тіла. Він має полягати у правильному вихованні дітей дошкільного віку та належному догляді за ними, розумній організації їхнього режиму дня й суворому до­триманні правил і вимог шкільної гігієни.

Дуже важливого значення набуває виховання в дітей звички тримати свій тулуб прямо не лише стоячи, а й під час сидіння за партою, столом, незважаючи на наявну па­тологію зору.

Для цього треба зробити, щоб розмір столу чи парти відповідав зросту школяра, а також підбирати потрібні окуляри, контактні лінзи, тощо.

За правильного положення столу й достатнього його освітлення під час читання й писання нормальною відстанню від очей до книги та зошита вважається 30-35 см. Дуже важливо спостерігати за правильністю сидіння школярів під час писання.

Писання втомлює дітей набагато більше, вони починають шукати опертя для го­лови й тулуба, торкатися грудьми до краю стола, приймаючи пози, що утруднюють дихання та кровообіг та ведуть до виникнення неправильної постави. Через те, що на  

поставі погано позначається поза дитини під час нахиленого писання, треба привчати їх писати з невеликим (10-15 градусів) нахилом літер.

Спостерігати за правильною поставою дитини потрібно не тільки під час читання, писання чи на уроках ЛФК, а й під час трудових процесів, прийому їжі тощо.

Систематичні й помірні заняття фізичною культурою та спортом є найкращим за­собом попередити порушення постави. Крім цього вони підвищують працездатність всього організму до різних хвороб.

Для вироблення рефлексу правильної постави умовними подразниками є також за­уваження й нагадування батьків, педагогів та усвідомлення потреби збереження прави­льного розташування тіла за партою, за столом, під час ходіння, стояння і т.п.

Фізичні вправи можна виконувати у формі ранкової гімнастики, фізкультхвилинок і гімнастики, яка випрямляє порушення постави (катання на лижах, плавання ). Трива­лість ранкової гімнастики може коливатися від 15 до 25 хв, а фізкультхвилинок - від 3 до 5 хвилин.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

Давайте з вами поговоримо про сірники, запальнички, вибухові речовини.

Погляньте, малята, на цей сірничок:

Червона голівка, жовтенький бочок.

На вигляд – звичайний: тонкий і малий.

Буває він добрий, буває і злий.

Він може зігріти, зварити обід,

Він плавить метал і розтоплює лід.

А може і ліс велетенський спалити,

Майно, і будинок, і все спопелити.

В Україні в середньому кожної 0,5 год. надходить сигнал про пожежу, люди повідомляють про свою біду. Найбільше пожеж трапляється внаслідок ігор дітей із сірниками, запальничками та вибуховими речовинами.

–       Діти, скажіть, будь-ласка, в нашому житті потрібні сірники, запальнички?

–       Навіщо? (відповіді дітей).

–       А можна гратися з цими предметами?

–       Чому?

–       А як же треба користуватися ними? (відповіді дітей).

Не підпалювати без потреби.

Не тримати сірник чи запальничку біля обличчя.

–       Правильно. Але є ще й вибухові речовини – речовини, біля яких не можна запалювати вогонь. Це бензин, гас, ацетон. Отже, якщо на ці речовини попаде хоча б маленька іскра, то станеться вибух.

–       А як ви гадаєте, що відноситься до електронагрівальних приладів?

(Відповіді дітей).

- Послухайте віршик.

Як лагідно сонце сяє в високості!

Лисичка до Лева зібралася у гості.

Вона біля шафи крутилася радо:

Свої розглядала багаті наряди.

Ось вибрала сукню найкращу для себе:

–       Хороша, тільки погладити треба…

Ввімкнула утюг, а як гладити стала,

Сусідка – Сорока якраз завітала.

Про се і про те, бач, Сорока тріщить.

Лисичка все слуха, а сукня – горить.

–       Ой, що я накоїла! Як мені гірко!

На сукні новій з’явилася дірка!

Лисичко – сестричко! Ти друзів стрічай

Але при розмовах утюг вимикай!

–       Що неправильно зробила Лисичка?

–       А ви допомагаєте  мамам прасувати білизну?

–       Молодці. А яких же правил ви повинні дотримуватись? (діти разом з вчителем складають ці правила).

Пам’ятка

● Ввімкнувши праску – будь біля неї.

● Не торкайся мокрими руками до праски.

● Після закінчення роботи вимкни її, але брати треба за вилку, а не за шнур.

А що таке електричні печі?

–       Коли допомагаєте мамам, чим вона вам віддячує? (відповіді дітей).

–       А в чому ж вона вам пече тістечка?

–       А ви їй допомагаєте? Як?

–       Молодці. Але користуючись електропечами, мабуть теж, необхідно знати якість правила? Як ви гадаєте?

–       А правила ці такі:

Правила

● не чистити, не мити піч, яка ввімкнена в електричну мережу;

● не залишати без нагляду ввімкнену піч.

–          Хто з вас живе в приватному будинку? А чи є будиночки у ваших бабусь? Чи є в цих будиночках каміни та печі?

–              Іноді дітей залишають у будинку де горить піч. Несправний димохід, випала жаринка з печі… На перший погляд дрібниця, але вона може призвести до великої біди.

Зими в Україні на більшій її території холодні, а центральне опалення проведене не скрізь. Печі – цегляної або кам’яної кладки, залізні або чавунні все ще незамінні в багатьох селах, а в деяких будиночках і в містах. Але не для всіх обережність у поводженні з ними стала звичною. Буває, залишаючи малолітніх дітей одних, дорослі довіряють їм самим розпалювати вогонь, придивлятись за тим, як топиться піч. Добре якщо вона справна і правильно експлуатується. А якщо ні?

–              Скажіть, коли  починають топити піч? (відповіді дітей).

–              Так, але перед кожним опалювальним сезоном необхідно побілити печі та димоходи, перевірити чи справні дверцята, в якому стані паливні отвори. Біля печі має бути прибитий до підлоги металевий лист, щоб якщо й випаде жаринка, то вона не підпалить підлогу. Розтопивши піч, прибирають дрова та сміття далі від печі.

Буває, що пожежі виникають через те, що близько з піччю вішають одяг для просушування або ставлять меблі.

Не можна розпалювати печі бензином, гасом, іншими горючими рідинами.

Найкраще для цього використовувати сухі дерева, дрібні тріски, які легко займаються.

Але ж в квартирах у нас не має печей. А якже ми гріємося, коли холодно. (електрокаміни).

Хоча нам і стає тепліше від того, що працює електрокамін, але і цей прилад може стати причиною пожежі. Тому існують правила користування каміном. Про ці правила нам розповість Юрко, в нього дома є камін і Юрко підготував ці правила. Він вже їх знає, але хоче, щоб і ви знали.

Правила

● не можна встановлювати електрокамін ближче 0,5 м від стін та меблів.

● перед роботою треба протерти камін м”якою ганчіркою.

● його не можна зберігати у ванній кімнаті.

● не можна накривати білизною, папером (правила написані на плакаті).

Добре. Але при роботі будь-якого опалювального приладу зменшується відносна вологість повітря. Це може негативно вплинути на організм людини. Тому, ввімкнувши електроопалювальний прилад,  поставте в кімнаті ванночки з водою.

–      За допомогою чого працюють електричні  прилади?

–    А чи дозволяють вам батьки самим включати ці прилади? А вони вам розповідали як це треба робити?

Перед тим, як ввімкнути будь-який електроприлад, треба перевірити чи вилка і шнур в доброму стані. А потім вмикати. Не можна користуватися цими приладами одночасно, а також довго. Бо це може призвести до перегрівання. Вимикаючи з розетки треба братися за вилку, а ні в якому разі не за шнур.

СЕЛІ

Мета: дати поняття про селі

 Селі це короткочасні грязьокам'яні потоки (паводки) на гірських річках. Причинами селів можуть бути землетруси, багаті снігопади, зливи, інтенсивне танення снігу. Основна небезпека селів це величезна кінетична енергія грязьових потоків, швидкість прямування яких може досягати 15 км/ч.

За потужністю селеві потоки діляться на групи: потужні (винос більш 100 тис.м3 селевої маси), середньої потужності (від 10 до 100 тис.м3) слабкої потужності (менше 10 тис.м3). Селеві потоки виникають раптово, швидко наростають і продовжуються звичайно від 1 до 3 годин, іноді 6-8 годин. Селі прогнозуються за результатами спостережень за минулі роки і по метеорологічних прогнозах.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності при цих явищах проводяться профілактичні протиселеві заходи: будуються селезатримуючі і селенаправляючі гідротехнічні споруди, здійснюється спуск поталої води, саджання дерев, закріплюється рослинний прошарок на гірських схилах, регулюється вирубування лісу. У селенебезпечних районах створюються автоматичні системи оповіщення про селеву погрозу і розробляються відповідні плани заходів.

ХАРЧУВАННЯ

Чи знаєте ви, скільки людина в своєму житті проводить часу за їжею і скільки вона її споживає. Вчені підрахували, що за 70 років свого життя середній європеєць проводить за споживанням їжі від 3,5 до 7 років, сідає за обідній стіл 82 тисячі раз, споживає 160кг шоколаду та 7300яєць, 52тони води, виробляє 40000 літрів січі і проводить більше шести місяців у туалеті, 405 діб проводить у школі, а 560 – за приготуванням їжі.

Ну, як вам ці дані? Ви шоковані?

Але ж їжа – є джерело тепла, енергії, росту і здоров’я. Для того, щоб вона виконувала покладені на неї завдання, необхідно, щоб люди вживали якісні продукти харчування. Використання якісної їжі вбереже вас від різноманітних хвороб, пов’язаних з вживанням неякісної їжі, від харчових отруєнь і, навіть, від смертельних випадків.

Чи замислювалися ви, для чого людина вживає їжу?

Ви відповісте: “Звичайно”.

Одні з вас скажуть: “Щоб рости”, - “щоб мати силу”, хтось – “щоб не хворіти”. І всі матимете рацію. Адже від того, що і як ми їмо, великою мірою залежить наше здоров’я, розвиток, настрій і самопочуття.

Нам потрібно їсти, щоб жити.

Їжа дає організму людини енергію, яка необхідна для життєдіяльності. З їжею ми одержуємо пластичні (“будівельні”) матеріали, потрібні для росту, розмноження і відновлення клітин нашого організму.

В їжі містяться речовини, необхідні для нормального перебігу різних процесів в організмі людини.

Таким чином, однією з найважливіших умов розвитку людини, формування, збереження та зміцнення її здоров’я є повноцінне харчування, під час якого організм забезпечується усіма необхідними речовинами.

Чинники, від яких залежить харчування окремої людини.

Щодня для нормального розвитку та життєдіяльності організму людина повинна “отримувати” з їжею та водою близько 70 різноманітних інгрідієнтів і складових частин, багато з яких не синтезуються в організмі і тому є життєво необхідними.

У кожному з періодів розвитку людини змінюється потреба організму в кількості та співвідношенні компонентів їжі.

Кожній людині потрібне фізіологічне повноцінне харчування з урахуванням характеру праці, рухової активності, віку, статі, індивідуальних особливостей і кліматогеографічних умов. Таке харчування називають збалансованим. Воно забезпечує підтримання фізіологічної життєдіяльності організму, достатній рівень розумової і фізичної працездатності, правильний обмін речовин, високу опірність організму до несприятливих чинників довкілля.

Збалансоване харчування містить потрібні поживні речовини, які повинен отримувати організм людини в оптимальній  кількості та певних співвідношеннях.

Їжа повинна складатися з різноманітних харчових продуктів як рослинного (фрукти, овочі, ягоди, крупи, хлібобулочні вироби), так і тваринного (молоко, рибні, м’ясні продукти, яйця) походження.

Збалансоване харчування має велике значення для попередження багатьох хвороб: атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету …

Отже, харчування людини залежить від віку людини, професії, способу життя.

Загальний обмін учня середнього шкільного віку дорівнює приблизно 2400 – 2500 ккал/добу.

Але для нормальної життєдіяльності людині необхідні усі компоненти харчових продуктів: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини і вода. Зараз ми з вами з’ясуємо. Що ви знаєте із молодших класів про ці компоненти, пограємо із вами у гру “Аукціон”.

На дошці зашифровані поняття. Я вам читаю визначення, ви відгадуєте, що це за компонент.

Ж______________

В_______________

Б_______________

М_______________     Р______________

В________________

В________________

1.     Це такі речовини, які складаються з гліцеріну і жирних кислот.

2.     Це органічні сполуки, які є джерелом енергії організму.

3.     Ці речовини розчепляються на амінокислоти.

4.     До складу ціх речовин входять кальцій, магній. Калій, залізо та інше.

5.     Людина без вживання цієї речовини помре через кілька днів.

6.     Ця речовина особливо потрібна дітям, впливає на зріст. Обмін речовин, загальний стан здоров’я.

(Жири, Вуглеводи, Білки, Мінеральні речовини, Вода, Вітаміни)

Надавайте перевагу здоровому харчуванню!

ПРИ ЗАГРОЗІ ВИМАГАННЯ, ШАНТАЖУ

При загрозі вимагання, шантажу пам'ятайте:

—ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів;

—усе таємне з часом стає відомим; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров'я та життя;

—не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

А ось ще одна ситуація. Після іспиту Максим пішов прямо додому, хотілося швидше повідомити домашнім про гарну оцінку. У тролейбусі замріявся і ледве не проїхав свою зупинку. Добре, що якийсь чоловік запитав: «Не підкажеш, котра година?» Максим витяг руку відповів і вискочив на вулицю. Залишилося дійти до кінця підземно­го переходу, перетнути двір і він вже вдома. Але раптом хтось міцно схопив його за руку і розвернув до себе. На асфальт глухо впав якийсь гаманець. Той самий чоловік, який щойно запитував час, загрозливо навис над Максимом. «Крадеш? Гроші забрав, а гаманець викидаєш? Зараз розберемося». Хлопець занімів від такого, а тому мовчки пішов за «міліціонером». Хлопчик навіть не запитав де його форма, по­свідчення. Але у відділок міліції так званий вартовий порядку Мак­сима не довів. У найближчому безлюдному закутку обшукав «зло­чинця», забрав із його гаманця усі гроші, конфіскував годинник і калькулятор, а потім відпустив. Та ще й примусив Максима присягнутися, що він більше (!) красти не буде і... до найближчого пово­роту добіжить не оглядаючись.

Будь-яка дитина повинна знати і вміти відстоювати свої права. І протестувати, і обурюватися, звичайно, маючи для цього достатньо вагомі підстави і приводи. Якщо б у даному випадку Максим обурив­ся, то протестом, мабуть, стала б його вимога повідомити його родині про затримання, тому що він неповнолітній і його за законом можна допитувати лише у присутності батьків або вчителів. І тоді події мог­ли б розгорнутися дещо по-іншому.

Ситуаційні задачі

№ 1. Вас зупинив злочинець і, загрожуючи ножем, вимагає гроші. Ваші дії? Розв'язок:

1. Уникайте миттєвої реакції на насильницькі дії, якщо не впев­нені, що зможете захистити себе.

2.    Кращий спосіб зменшити фізичне насилля щодо себе — не опиратися.

3.    Визнати за злочинцем його перевагу — це дає більше шансів вижити.

4.  Перш ніж якось діяти, краще добре зважити свої реальні сили і можливі наслідки.